Півтора року українці живуть у вкрай складних умовах, пише в своєму блозі на «Новому часі» соціальний психолог Олег Покальчук. Фактично кожне новинне повідомлення несе в собі приховане напруження, загрозу або неприємності. До цього, в принципі, можна звикнути, однак фрустрація не зникає. У подібній ситуації люди значно активніше і жвавіше реагують на жарти, використовуючи можливість розслабитися.

Саме таку реакцію ми спостерігали вчора, коли український медіапростір відреагував на заяву голови Слідчого комітету РФ Олександра Бастрикіна про те, що прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк воював у Чечні і брав участь у тортурах російських військових. При цьому такі очевидно серйозні теми, як суд над одеськими активістами Автомайдану, відійшли на другий план.

Чому так відбувається? Наша підсвідомість в умовах стресу шукає можливість якось розслабитися, така людська природа. Це неусвідомлена реакція, вимога організму. Постійний стрес підказує організмові, що потрібно шукати якусь розрядку. Саме тому існує ціла індустрія розваг: після напруженого дня люди хочуть розслабитися і пожартувати. Це ж можна говорити і про реакцію суспільства на курйозну заяву російського чиновника про Яценюка.

Чим більший стрес, тим сильніше люди реагують на різні дурниці. Очевидно, що заява Бастрикіна сама по собі цікава, але не більше. Можна навіть сказати, дурненька. Але люди дуже радо вхопилися за можливість посміятися над цим, адже їх загальний стан цього вимагав.

Крім того, настає осінь. Людська біохімія автоматично піднімає рівень тривожності (як у кінці зими в нас піднімається рівень оптимізму). Тут справа не в зміні світогляду, а в гормональних перестановках.

Таким чином, бурхлива реакція українців на заяву Бастрикіна є поєднанням декількох факторів: початок сезону, який характеризується підвищеним рівнем стресу, і війна, про яку практично завжди надходить негативна інформація. Так що, коли з'являється можливість добре посміятися, люди радісно підхоплюють подібну можливість.

Я вважаю, що це добре. По-перше, наявність почуття гумору – це, безумовно, ознака психічного здоров'я. По-друге, здатність сміятися, зокрема над своїм супротивником, говорить про те, що у людей немає комплексу меншовартості. Здатність пожартувати над своїм прем'єром, якого ми, безумовно, будемо критикувати за більш важливим звинуваченнями, – це позитивний сигнал.

При цьому не варто переживати, що через подібні повідомлення люди випустять з уваги більш серйозні та важливі події. Я б сказав, це дві різні півкулі мозку – дві зовсім різні сфери. Сфера сміху – ірраціональна. Людина реагує сміхом на події тоді, коли не бачить можливості раціонально їх інтерпретувати. На цьому грунтується конструкція всіх анекдотів, жартів тощо.

Тому сміх ніяк не може витіснити або замінити раціональну реакцію. Причому варто враховувати, що раціональний компонент мислення домінує далеко не у багатьох. Раціональна свідомість та системне мислення – це прерогатива небагатьох людей. У людини домінує художнє, емоційне мислення. Більш того, я б сказав, що тільки та людина, яка справді раціонально осмислює дійсність, може мати гарне почуття гумору.

Гумор необхідний, він знижує рівень напруги в суспільстві. В Україні ж спостерігається його дефіцит. Так, у нас є культура народних жартів, яка досить архаїчна. Ще в невеликих кількостях присутня політична сатира. Але в цілому у цьому питанні є проблема, тож подібного гумору багато бути не може.