Історія з соцвиплатами має негативне забарвлення в першу чергу через те, що соцстандарти в Україні востаннє збільшувалися ще наприкінці 2013 року, майже два роки тому, пише в своєму блозі на «Новому часі» міністр соціальної політики України Павло Розенко. А за цей час пройшли не зовсім приємні процеси: це і різке падіння економіки, і значна девальвація гривні, і вкрай негативні інфляційні процеси. Все це призвело до суттєвого падіння рівня життя в Україні і, що найзгубніше для економіки, до невеликої кризи споживання та падіння купівельної спроможності громадян.

Україна – не перша держава, що стикається з економічною кризою, хоча у нашому випадку вона додатково обтяжена війною. Але якщо брати приклади успішних виходів з такої кризи, то головним з елементів, який запускав економіки інших держав, є боротьба за споживача, недопущення падіння попиту на товари внутрішнього виробництва і підтримка купівельної спроможності.

Навіть якщо згадати найбільш глибоку економічну кризу 2008–2009 років, то більшість європейських країн, а також Японія і США затверджували виділення певних фінансових ресурсів або для виплат, або для підтримки купівельної спроможності.

Підвищення соціальних виплат в Україні – теж крок в цьому напрямку. Тепер, коли падіння економіки, за оцінками уряду та міжнародних фінансових інституцій, припинилося, економіка потребує додаткового ресурсу. І найкращим інвестиційним ресурсом завжди була купівля людьми товарів і послуг.

Тому ідеологічно це правильне рішення. У нас є 10 млрд гривень па підвищення соціальних стандартів – це кошти, які були акумульовані різними способами: за рахунок ефекту від припинення падіння економіки на державний бюджет, проведення реформ (в тому числі апарату державного управління), а також успішних переговорів щодо реструктуризації боргів України – це вивільнило певні ресурси, які можна спрямувати в економіку через соціальні виплати.

Дуже важливо, що це не емісійні та не інфляційні кошти – це реальний ресурс, підтверджений в тому числі моніторингом МВФ. Усі параметри змін були погоджені з Фондом. Це кошти, які не спричинять жодного інфляційного тиску на економіку чи громадян, оскільки порівняно зі значним знеціненням нашої валюти та великим рівнем інфляції 10 млрд – це не та сума, що може призвести до інфляційного стрибка.

Навпаки, це ресурс, що стане інвестицією в українську економіку. Це 10 млрд, які не будуть виведені в офшори чи заховані кудись. Це кошти, які через гаманці громадян та купівлю ними різноманітних товарів повернуться в економіку.

Підвищення соціальних стандартів, з одного боку, є сигналом для суспільства, що непрості реформи, які сьогодні здійснюються в країні, дають результат, і що результатом цих реформ повинен бути не сам факт їх проведення, не звіти, скільки законопроектів прийнято або чиновників звільнено. Результатом має бути підвищення рівня життя громадян, це головний індикатор. Це також позитивний сигнал для економіки, що отримує додатковий ресурс.