Росія бомбардує і знищує сирійських повстанців, яких підтримують американці, пише в своєму блозі на «Новому часі» колишній віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук. Це вже не абстракція, а реальне зіткнення інтересів. Якщо український конфлікт викрив дії Росії з дестабілізації на європейському континенті, то її втягування в сирійський – вивів цей деструктив на міжнародний рівень.

На Близькому Сході переплітаються інтереси різних держав. Після втручання РФ з'явилася загроза спалаху конфлікту міжнародного масштабу.

Тим часом в Америці триває передвиборча президентська кампанія. Зовнішня політика нинішнього президента-демократа Барака Обами і його адміністрації викликає активну критику, зокрема – з боку республіканців. Представники Республіканської партії на міжнародному рівні завжди діяли більш жорстко і демонстрували рішучість щодо тієї ж Росії.

Не дивно, що на цьому тлі міністр оборони США Ештон Картер зробив досить жорстку заяву щодо РФ. «Ми зробимо всі необхідні кроки для стримування шкідливого та дестабілізуючого впливу Росії, її агресії і примусу», – заявив Картер, маючи на увазі дії Росії в Україні й у Сирії. Британський The Guardian вже назвав ці слова найбільш різкою заявою від Картера й адміністрації Обами за останній час.

Навіщо подібна жорсткість? Як мінімум, тому що будь-який з кандидатів від демократів дуже залежить від того, наскільки нинішній президент і його команда будуть демонструвати ту позицію на зовнішній арені, яку підтримують американські виборці. А для них Росія є дуже великим подразником.

У цьому зв'язку також доцільно зазначити ще один дипломатичний ляпас Росії з боку США. Після прямого заяви Путіна про те, що вони готові провести з Америкою консультації щодо Сирії на високому рівні, з боку американців пішла відмова. Сергія Лаврова, судячи з його коментарів, явно пересмикнуло. Адже американці відмовилися і самі приїхати, і прийняти делегацію на чолі з Дмитром Медведєвим, який не тільки є прем'єр-міністром РФ, але і її колишнім президентом.

Це показовий сигнал. В один день Путін зробив свою заяву, а на наступний прийшла відмова.

Крім того, це говорить про те, що поїздка російського президента на сесію Генасамблеї ООН виявилася провальною, адже продати ідею співпраці з режимом Башара Асада йому не вдалося. Путін тоне у власних авантюрах, як у сипучих пісках.

Він нічого не домігся і значно погіршив відносини Росії з багатьма європейськими державами. А адже скільки нагніталася атмосфера з приводу того, що після поїздки в Нью-Йорк Росія знову повернеться на велику геополітичну арену, і світ зрозуміє, що без РФ він ніяк не обійдеться. Тим не менш, все вийшло з точністю до навпаки.

Росія пропонує США свідомо неприйнятні для них умови: підтримати режим Асада, і всім разом боротися проти ІДІЛ. Це при тому, що безпосередній партнер Америки, сунітська Саудівська Аравія, категорично не згодна з подібним розвитком подій.

Нам це очевидно, але Росія вважає, що саме так з ними, з «піндосами», і потрібно робити. Путін продовжує працювати на внутрішнього споживача, де картинка значно спотворена.

Це доля всіх аферистів. Багато афер можуть вдатися: зі Грузією прокатали й із Україною майже вийшло. Але забуксувавши, Путін вирішив зіграти сирійську геополітичну карту.

Менталітет Путіна дуже простий: «Я переживу вас всіх». І американських, і європейських лідерів. Він же вже 15 років при владі і ще 20 планує бути. Він був упевнений, що на його боці час, при цьому у нього 110% підтримки і т. д. На цьому тлі він шантажував Захід. Мовляв, м'якотілим європейцям важливо тільки, щоб пиво було холодним, а ковбаски гарячими; трохи їх налякати, і вони нібито «посиплються».

Така тактика Кремля: спочатку зробити зухвалі кроки, а потім трохи відскочити і пропонувати переговори і обміни. Я дуже добре пам'ятаю слова одного з російських депутатів під час голосування за дозволом на використання російських військ за кордоном, який говорив, що, мовляв, нічого страшного, обурюються трохи, а Крим буде наш. Вони впевнені, що цінності – це фігня, головне – інтереси.

Ну а в цілому Москва поводиться за принципом мухи в павутині: різкі рухи призводять до того, що рухатися стає ще складніше. Здається, у них запущений механізм внутрішнього самознищення.