Із виступу Юрія Луценка вчора, 24 листопада, у Верховній Раді

Для всіх нас Майдан був ще одним життям. А для країни – ще одним стартом Української Держави. Євромайдан в одному місці виконував три місії.

Перша – боротьба за Незалежність і ми маємо успіхи, бо маємо й Українську Армію, й Українську Державу. Це наше засідання відбувається не в малоросії, а в Україні, в Україні, яку зберегли ціною крові Небесної Сотні.

Друга – євровибір. Завдання щодо підписання угоди про асоціацію, європеїзацію нашого життя – важко, повільно, але впроваджується в наше життя.

Третя – актикримінальна революція, в якій, ніде гріха потаїти, у нас найменші успіхи. Хоча парламент зробив усе, щоб створити власне європейську модель правоохоронних органів.

Майдан, як і кожна революція, не є сам по собі перемогою. Це – відчинене вікно змін, яким ми – народні депутати і члени уряду – маємо, мусимо, зобов'язані скористатися.

У цьому контексті ми наполягаємо на пріоритетності підтримки податкової реформи, якої потребує ледь живий український середній клас. Безумовно, ми підтримуємо життєву необхідність заходів щодо підтримки найбідніших верств населення, про яку постійно говорять з цієї трибуни. Йдеться як про індексацію доходів населення, так і вирішення проблеми житлово-комунальних тарифів.

Але безвідповідально постійно обіцяти молоко найбіднішим. Прийшов час подумати про ту "корову", яка має давати молоко.

Середній клас уже двічі, своїми зусиллями, своїм майном, своєю кров'ю здійснив дві українських Революції. І ми повинні дати сьогодні можливість нормально функціювати тому, хто дає суспільству знання, а державі – сплачує податки.

Хотів би закликати увесь парламент зосередитися на прийнятті нового Податкового кодексу або радикальній зміні існуючого. Податкова амністія, щоб зняти "гачки" правоохоронних органів до всіх існуючих бізнесменів із 1990-х і 2000-х років, зменшення кількості податків із дев'ятнадцяти до чотирьох, простота адміністрування замість чиновницького безмежів'я, зменшення ставок податків – радикальне, відчутне для бізнесу, скасування мільярдних чиновницьких годівниць. Усі ці аспекти є передумовою прийняття нами нового державного бюджету України.

Коли ми літаємо в літаку – нас попереджають: у разі аварії кисневу маску спочатку треба одягати не дитині, а дорослому, який потім врятує дитину. Зараз ми мусимо турбуватися про український бізнес, який врятує і українське суспільство, і українську державу.

Податкова реформа тепер є тим необхідним кроком парламенту на найближчі тижні.