Інцидент, що стався на Національній раді реформ, вже виліз у публічну площину. Так, це дійсно сталося, але не очікуйте відео, бо засідання проходять у закритому режимі. І це добре, що нема відео. Бо говорити треба не про це.

Краще спитайте, яка була тема засідання. А тема була – управління державними підприємствами. А це головне джерело політичної корупції. Грубо кажучи, партійні призначенці на посади директорів крадуть гроші і передають нагору. Думаю, що цим бавляться всі, хто більше, хто менше.

І друге. Конфлікт всередині коаліції виник не вчора. Конфлікт між міністрами-професіоналами та політиками-урядовцями також виник не вчора. Ці конфлікти ретельно заміталися під килим, особливо до приїзду Байдена. Але в постмайданівській Україні замести щось під килим неможливо. Заклинання про єдність нікого не переконують.

Якщо є проблеми, і з ними нічого не робити, вони перетворюються на великі проблеми. Якщо нічого не робити з великими проблемами, вони перетворюються на смертельні проблеми.

Отже, все це на краще.

Бо краще жахливий кінець, ніж безкінечний жах.

Коли я вийшов із будівлі Адміністрації Президента, замість піти на верхній вхід до метро "Хрещатик", спустився відомою всім Алеєю на метро "Майдан Незалежності". Знаєте, допомагає правильно розставити акценти – можете перевірити на собі.

Отже, маємо повноцінну кризу, і це добре. Мудрі люди вчать нас, що криза дається нам для розвитку. Якщо ми правильно вчинимо, це просуває нас вперед і вгору, якщо неправильно – вниз і назад. І тому криза – це добре, особливо якщо ми не намагаємося сховатися від неї під ковдрою чи заперечити її заклинаннями.

Незважаючи на всі спроби показати єдність коаліції та уряду, єдності нема, і це бачить кожен. Що би міг тепер зробити президент?

Варіант 1. Здати Саакашвілі заради збереження коаліції. Це послабило би Порошенка, і не факт, що "Народний фронт" не зажадав би подальших поступок. Тим часом Саакашвілі максимально би використав свій потенціал лідера народного руху, апелюючи до цінностей Майдану і створюючи загрозу всім існуючим партіям.

Варіант 2. Активно стати на бік Саакашвілі як члена своєї команди. Тим самим зафіксувати розвал коаліції, ініціювати нові вибори і програти на них: виграють "Окупаційний блок" та "Батьківщина", а ще, можливо, "Укроп". Ну і "Самопоміч". До речі, я би не став оцінювати шанси НФ як нульові: у них непогані політтехнологи.

Варіант 3. Зробити вигляд, що нічого не сталося. Або ж почати всіх активно мирити. Фактично, продовжуючи нинішню тактику. І тоді проблема вибухне з подвійною силою.

Але є ще варіант 4. Президент може сам стати лідером антикорупційного руху, звернувшись до цінностей і гасел Майдану. Посадити трьох друзів (до речі, це дасть можливість водночас посадити трьох ворогів). Ну і так далі. І врешті перетворити Україну на відкрите суспільство і відкриту економіку.