Хто, як не американці, можуть зробити нам подарунок напередодні світового Різдва? Нові санкції читаються, мов пісня гуцулки над зеленою полониною. Так і хочеться окремі пасажі посмакувати, поплямкати біля них.

Особливо тішать санкції проти російської банківської системи з такими святковими родзинками як "Сбербанк" і ВТБ, які володіють майже половиною всіх активів російської банківської системи. Відтепер вони не зможуть провадити міжнародні доларові платежі, і їхні клієнти посиплються організовано й масово. В першу чергу клієнти заможні, які потребують повнофункційний, а не обрізаний банк.

Але тут маємо ще одну цікаву річ. Ці банки мають своїх "донечок" в Україні. І вони теж під санкціями. І тут я б уже не зловтішався щодо наших несвідомих громадян, які досі ще не вивели звідти кошти. На жаль, чимало з них зазнають втрат.

Тому не можу надивуватися з дій нашої влади, в якій є такі премудрі карасі банківської справи, як А. Яценюк. Він що – не розумів, що рано чи пізно це може статися? І якщо йому не шкода звичайних громадян, то мав би пошкодувати українських бізнесменів. І чому Америка нас має вчити, як треба розмовляти з ворогом, і тицяти мордою в гноївку, аби ми нарешті зрозуміли, що війна є війна, і бізнес із ворогом, яким би він не був вигідним, рано чи пізно приведе до краху.

Однак не Україна вводить санкції проти російських банків, а Америка, яка з Росією не воює. Не американці гинуть на цій війні, а українці.

Олександр Дубинський, який систематично відслідковує усі темні справи Нацбанку, з'ясував ще одну шокуючу річ. Є в Росії державний банк "Внешэкономбанк", головою спостережної ради якого прем'єр-міністр Д. Медведєв. Так от, США і ЄС проти цього банку й окремих осіб його спостережної ради ввели санкції. Але в цього банку є "донька" – "Промінвестбанк".

І хто прийшов на допомогу російській "донечці"? Та наш таки Нацбанк, вливши рефінансування на суму 200 мільйонів гривень! І це буквально недавно.

Пояснення, мовляв, таке, що в цьому банку – кошти наших громадян і різних підприємств. Але у світлі американських санкцій це вже не смішно.

Американці втерли нам носа і з санкціями проти Криму. Я не знаю, яким чином, але в Україні й досі можна купити і кримські консерви, і кримські вина. Можливо, їх возять контрабандою. Але держава жодних кроків на припинення такої контрабанди не зробила. А тепер і "Массандра", і завод шампанських вин "Новый свет", і "Магарач" підпали під санкції.

Тобто виходить парадоксальна ситуація. Не ми світові, а світ нам мусить демонструвати, як треба поводитися з ворогом. Але що ми погані учні, то ця наука триває вже не перший рік.

Україна, на жаль, заражена, метастазами "русcкава міра" настільки міцно, що вирізати їх доведеться ще довго. У найвищих ешелонах влади причаїлися агенти ворога, яких лише частково вдалося виявити, а скількох іще не виявлено! В Україні цілком вільно себе почувають різного роду колаборанти. Для того, щоб колаборант потрапив на гачок в СБУ він мусить конче організувати з'їзд. Тільки тоді за нього візьмуться. А всі ті, хто прийшов на з'їзд, можуть спати спокійно. Їх навіть не перепишуть.

СБУ – це не колишнє КГБ, яке працювало на випередження. Восени 1983 року мене в черговий раз викликали в КГБ і ошелешили неабиякою новиною: виявляється, у січні 1984 року Степанові Бандері виповниться 75 років. І мене, який поняття не мав про цей ювілей і далекий був від будь-якої політики, допитували, чи не чув я про якіcь заплановані з цього приводу акції. Оце був підхід! Оце були специ! Ти ще не встиг про це подумати, а тебе вже допитали.

Я думаю, що ще жодна країна не поводила себе з ворогом так, як наша. Російські банки – це не єдиний троянський кінь. Давно цікавлюся, що роблять у наших крамницях російська горілка, російське пиво, російський чай? Горілки і пива у нас свого, хоч залийся. І набагато кращих. А російський чай – це взагалі пародія на чай.

Але є ще питання попиту. Авжеж, якщо російське пиво красується в наших супермаркетах, то хтось же ж його купує. Як і російський шансон.

Російське радіо у нас звучить і в маршрутках, і в таксі. Чомусь саме водії зациклені на цих неопалимих скрєпах.

В Україні є ще один троянський кінь Кремля – це УПЦ московського патріархату. Не криючись, не шифруючись, служителі кремлівського культу вільно собі сіють свій великодержавний опіум для народу. Дві найдорожчі для кожного українця лаври чомусь і досі в їхніх руках.

Це не вкладається в голову. Йде війна, а ворог не тільки на порозі, а порядкує і в хаті. І ніхто його не може спинити. І тут нема жодної мови про якесь об'єднання церков. Церкву московського патріархату треба просто заборонити, як було заборонено комуністичну партію.

Колись у Болгарії православні теж між собою човплися, як чорти в пеклі. Але держава втрутилася і навела порядок. Болгари святкують Різдво з усім світом. Розкол на цьому ґрунті звісно ж відбувся, але ті, що воліють дотримуватися юліанського календаря, нараховують лише 70 тисяч населення.

Різдво і Великдень з усім світом – це ще один потужний ривок від Росії.

Але хто його зробить? Може, змусить нас знову до цього Америка? Може, бодай вона введе санкції проти московського патріархату?