Тому, що в січні 1918 року в України не виявилося армії.

Хоча – ще в листопаді 1917-го Україна армію мала. Був 34-й армійський корпус генерала Скоропадського, який зупинив частини розагітованого більшовиками Євгенії Бош 2-го гвардійського корпусу, що наступав на Київ. Частини, що наступали, масово роззброювали, заганяли у вагони і відправляли в Росію. Була київська залога на чолі з полковником Павленком, яка того ж листопада придушила в Києві більшовицький бунт П'ятакова. Було українізовано частини на фронті, на кшталт Республіканського полку підолковника Болбочана та Гордієнківського полку полковника Петріва.

У січні всього цього не було. Скоропадського й Павленка відправили у відставку. Київська залога розбіглася по домівках, розкладена соціалістичною антивоєнною агітацією. Корпус Скоропадського замерз у вагонах. Частини на фронті не отримували наказів – на захист Києва вони прийшли практично зі власної ініціативи. На захист України мали стати вільні козаки (вчорашні фронтовики), гайдамаки Волоха й Удовиченка і... київські курсанти. Всі. 2-га школа стала кістяком Куреня чорних гайдамаків, 1-а – пішла під Крути.

А хто був винний у такій ситуації? Винуватців можна назвати поіменно.

Це – голова генерального секретаріату ЦР Володимир Винниченко, який випустив із в'язниць київських більшовиків, наполягав на розпуску кадрового ще царського війська та видалення з армії "колишніх", офіцерів і генералів царської армії. Саме Винниченко відправив у відставку Петлюру, Скоропадського, Павленка тощо.

Це – військовий міністр Микола Порш, той, що підписав прямо під час війни наказ про розпуск кадрової царської армії і заміну її "добробатами" – народною міліцією. Саме через цей указ Україна лишилася без війська у ключовий момент.

Це командувач фронтом підполковник Капкан, авантюрист і прожектер, який із наближенням червоних з Києва просто втік.

Це – командувач Київською військовою округою штабс-капітан Шинкар, який так само зник із Києва і з великою долею вирогідності співпрацював з більшовиками. Натомість – умів гарно говорити "правильні" промови і тим подобався Винниченкові.

Характерно, що і Винниченко, і Порш, і Капкан, і Шинкар за рік валили владу гетьмана Скороадського, бо:

– він пан, поміщик і власник маєтку;

– він скрізь розсадив колишніх;

– він саботує реформу війська;

– він гнобить патріотів;

– він хоче злити Україну Москві.

За місяць саме частини гетьманської армії склали кістяк Дієвої армії УНР – але хто про те згадував?

Не треба нічого вигадувати – історія давно написала нам усі потрібні підручники. Їх треба просто знати.

P. S. Щодо легендарного міфу – студентів під Крутами. Цитую: "З'являються невеличкі групи "вояків" Студентського куреня – їх відіслано з окопів бо... вони не вміють навіть стріляти. Їм наказано охороняти станцію. "Юнаки" Військової школи тут же вчать їх стріляти," – сотник Степан Цап, мемуари. Здається – більш ніж влучно.