Цікаво, чи рахував хтось економіку чумацької торгівлі і перевезень. У наших уявах, сформованих мультиком про козаків, які сіль купували, й народними піснями, це такі ліниві спокійні дядьки на волах, що можуть місяцями їхати з Криму із сіллю й дивитися на Чумацький шлях ночами.

Іван Айвазовський, "Український пейзаж з чумаками при місяці"

Все, мабуть так і було, але – чумаки були й власниками вантажу, а не тільки перевізниками, а сіль у тогочасній Україні була такою дорогою, що просипати її було поганою прикметою, і десь зустрічав згадки, що за кіло солі можна було ледь не корову купити. Все одразу набуває якогось іншого забарвлення. Це заможні підприємливі люди, а не смішні дядьки в брилях.

А возили ж не тільки сіль. Пам'ятаю, як мене колись вразив епізод з Олеся Ільченка, з "Козацьому роду нема переводу", де чумаки везуть ладан і якісь турецькі тканини. Якщо до цього додати, що вони самі собі були ще й охоронною фірмою, збивались у валки, щоб перетнути Дике поле, – все взагалі набуває зовсім інших рис.

Порахував би дебет-кредит якийсь економічно розвинутий студент для курсової абощо.