На гарячу тему. Те, що описано на "Громадському", не є неординарним. Просто запаралелено з Іловайськом у розрахунку на емоційного читача, що не свідчить на користь моральності та професійності журналістів. Описаний звичайний процес передпродажної підготовки великого бізнесу. Якщо суспільство погодилося на великого бізнесмена на чолі держави, то має прийняти, що вихід його з прав власності триватиме кілька років і насправді не буде повним і остаточним. Це й у цивілізованих країнах проблема, бо всі знають, що сліпий траст ніколи не сліпий. У конкретній ситуації не слід витрачати емоції, натомість просто поставити галочку, що президента-бізнесмена ми вже обирали, переконалися, що це не рішення, і більше таких не обиратимемо.

Особисто я не мав ілюзій стосовно бізнесменів у політиці, просто я сподівався, що бізнісмени виробничої економіки будуть кращими державниками, ніж вихідці з видобувної. Відміна є. Барони металу, вугілля, добрив, агроконцернів після себе лишають те ж саме, що й бурштинокопачі Полісся та заготівельники лісу з Карпат. От лиш нищать вони не тільки довкілля, а й державу як таку. В цьому сенсі Порошенко кращий, ніж яник чи будь-яка інша маріонетка сировинного капіталу. Але, на жаль, ефективність на державній посаді цього президента та його кола виявилася значно нижчою, ніж я очікував.

Висновок: бізнесменів на вищих щаблях не має бути. Звісно, ви можете ще попрактикуватися та обрати когось з "постіндустріальної економіки": айтішника-стартапера чи зі креативних сфер. Результат буде такий саме жалюгідний (за мирних обставин був би смішний), як і в так званих "варягів" та "з бізнесу з англійською мовою та західною освітою" (читай – з інвесткомпаній). Але це вже поза контролем: як середній вектор історії спрямується, так і буде.