Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 10 травня

Депутатам від "Опозиційного блоку" необхідні лекції з історії – В'ятрович. ВІДЕО

Весною 2010-го, після того, коли Янукович звільнив мене з посади директора архіву СБУ, тодішня влада (регіонали та комуністи) теж лякали слідствами, створювали комісії, шукали "фальсифікації", сліди "знищення" документів. Не знайшли. Згодом, у вересні цього року, затримали мого товариша Руслана Забілого, який мав стати "свідком" моїх "злочинів". Схилити його до "співпраці" не вийшло. Як і залякати істориків чи назавжди закрити архіви. Тепер, коли ті самі політикани опинилися вже в опозиції (на жаль поки не в тюрмі) вирішили знову полякати.

Цього року 9 травня Банкова програла – журналіст

Страх перехопити ініціативу і стримати ажіотаж довкола 9-го травня – ідеологічний провал Банкової. Зацикленість на баченні війни в дусі СРСР – ідеологічний провал Банкової. Опікуватися своїм рейтингом і можливим негативом від новацій – це природньо для політиків, але поступатися і не йти вперед – програш. Схоже, на Банковій не розуміють, що совковата і так не серед симпатиків, а коли відвернуться й патріотично налаштовані розсудливі, то про другий термін краще навіть не згадувати. Подальше ігнорування ідеологічної площини ставить великий хрестик на політичних перспективах нинішніх постояльців Адміністрації президента.

Ціна лицемірного "нейтралітету"

На відміну від України проросійські сили цілком вдало скористалися 25 роками своєї фактичної незалежності й безконтрольності (а нерідко йшлося й про пряме потурання!), що забезпечила їм центральна влада. Ці сили згадали свій радянсько-пропагандистський досвід, збагативши його новими російськими методиками. Багато музики, гасел, барабанів і фанфар, суперпатріотичних поезій, експлуатація антизахідних (проти США й НАТО) настроїв, царсько-чекістської суперечливої романтики (але "піпл хавав"!) створювали той ідейний "узвар", яким за доброзичливого нейтралітету офіційного Києва так довго годували посполитих на Південному Сході.

Транспортна доктрина: мова – це і є Україна

"Вони..." В кожного до "них" власні рахунки. Але ж вони – це ми, це більшість із нас. Такі ж само захланні, брехливі, пристосовницькі й безсенсові, зрадницькі в малому й великому. Результати – навіч, куди не кинь. Нездатність заполонити своєю мовою не те що простір "між трьох океанів", як вилицюваті угро-фінські сусіди, а навіть заповнити салон маршрутки – теж результат. Спільний. "Охороняємо інформаційний простір України" – чомусь згадується гордий транспарант над входом до Держтелерадіокомітету. "Рємонтчасов", "Мастєрская" – трохи не впритул яскравіють вивіски, зводячи "інформпростір" до умовного килимка перед порогом відомства. Хоча справа не зовсім у владцях і зовсім не у вивісках.

"Казки народів України" – нова політична серія карикатур від українського блогера. ФОТО

Відомий український блогер Богдан Процишин уже не раз дарував мережі свої карикатури та геніальні роботи за допомогою фотошопу. Публікуємо для вас нову серію картинок під назвою "Казки народів України". "Які б казки нам сьогодні не розповідали – завжди слід пам'ятати: казки живуть доти, доки ми самі в них віримо".

Знати в обличчя: знайомтесь – українофоби в школах, соціології й на державній службі. ВІДЕО

Прошу поширити, впізнати всіх героїв сюжету, знайти серед них своїх сусідів, поспілкуватися з ними на тему цього сюжету, одним словом – провести профілактичну роботу, щоб не довелося згодом тікати з Києва, коли всі ці люди візьмуть автомати і стрілятимуть у тих, хто говорить українською. Подивіться на їх фізіономії. Бажання знищити всіх, хто піднімає тему української мови в Україні, та й Україну знищити – в них написано на обличчях.

Дім буття: такий уже маємо – багатоквартирний

Потім заспокоїшся і подумаєш, що оцей пожвавлений інтерес російськомовних до нашого дому буття неспроста. До чогось таки додумалися. Без агітації й пропаганди. Зацікавилися країною проживання. І хай там як, а явище це позитивне. Дивишся за таким – походив, попридивлявся, покоментував щось скромно кілька разів українською, і вже й блог свій українською веде для практики. А там, не встиг озирнутися, а воно вже – великий український поет. Такий вже в нас дім буття вийшов – багатоквартирний. Треба було б, звісно, повісити одразу біля входу в мову інструкцію, як тут заведено поводитися, витирати ноги, куди наголос у слові "український", за що скандалити, а за що – ні, а потім думаєш: самі розберуться, не маленькі.