Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 25 березня

Російський сигнал Україні: справжнє послання московської зустрічі Медведчука й Бойка

Причому Москві зараз нічого робити не потрібно. Їй допоможуть самі українці. Перший крок – обрання популіста президентом України. Другий крок – голосування за популістів на парламентських виборах. А далі виникне просте запитання – звідки брати гроші на "халяву"? А гроші на "халяву" є тільки в "Газпрому" – тому що ніякий МВФ на популістські експерименти не піде, вимагатиме продовжити реформи. Ось тут в офіс нового президента або прем'єра прийде Медведчук із нагадуванням: усі проблеми вирішуються, варто тільки продатися.

"Лайфньоз", "Раша тудей" і "Звезда" нервово смокчуть півника з гімна на паличці – журналіст про "1+1"

Порошенко вкрав на 46 млрд зношених купюр, які утилізував Нацбанк, бо ніхто не бачив, як їх утилізували. От ви бачили, як їх шредером різали? Ні. Значить, їх Порошенко вкрав. Посол Іспанії особисто вивозить речі Порошенка, сумки важкі носить – евакуює його майно. Онищенко особисто це бачив (півпрограми "Українські сенсації" – синхрони втікача). Закон про мову – злочинний, його заборонили в Європі (?!), війна – це піар Порошенка. Безвіз нікому не потрібен, більшість нікуди не летить, бо після нього "виріс долар" (що?). Порошенко втік із мітингу (начхати, що це старезний фейк).

Токсичний гумус французьких "жовтих жилетів"

Кілька тижнів тому філософа Алена Фінкелкраута просто посеред вулиці юрба "жовтих жилетів" переслідувала й ображала антисемітськими й антиізраїльськими вигуками. Незабаром виявилося, що підбурювачем покидьків був відомий поліції ісламістський активіст. Це дивовижним чином унаочнило, що в русі, схоже, уживаються праві екстремісти, ліві радикали й ісламісти. Поодинокі сварки між цими напрямками радше вираз того, що соціальна психологія називає "нарцисизмом малої різниці": чим більша між людьми схожість, тим роздратованіша реакція на "конкурента" через острах упізнати себе.

Традиційна тактика не працює: як не змарнувати свій голос на виборах

На цих виборах не працює традиційна тактика "в першому турі за свого улюбленця, у другому – проти свого ненависника" (або за "менше зло"). Уявіть собі, що три чи чотири кандидати підійшли до виборів із приблизно рівними шансами на перемогу. Тоді, віддаючи свій голос за когось із нижчими рейтингами, ви фактично марнуєте його та втрачаєте шанс підтримати свій "запасний вибір" чи своє "менше зло" – без вашого голосу та голосів таких, як ви, цей кандидат ризикує не потрапити до другого туру, і вам доведеться обирати із двох неприйнятних.

Популізм 2.0: секрет успіху Зеленського

Популізм 2.0 уже не обіцяє. Він розриває останній зв'язок між політикою та populus'ом: звязок обіцянок. Він не каже: "Голосуйте за мене, бо я вам щось дам". Він каже: "Голосуйте за мене, бо я класний". І тут, як не дивно, Україна попереду решти планети. Бо решта планети теж іде до популізму 2.0. Ключове питання сучасної демократії, яке турбує громадян, – це не питання дії, а це питання ідентичності. Громадяни не чекають від політика, щоб той щось зробив (policy); вони чекають, щоб він був схожим на них. Щоб був "як ми". Щоб був "утіленням" нас.

Справжня національна трагедія: ось чому саме Італія – чи не найбільша прихильниця Росії

Щастя Італії, що за 32 роки цей експеримент скінчився. Але справжня національна трагедія Італії полягає в тому, що хитріша рідна сестра фашистської партії (комуністична) використала ці роки як тренувальний період – і до 1991 року розкладала моральні засади італійського національного характеру, прищеплюючи йому лицемірство й безвідповідальність, руйнуючи почуття власної гідності, навчаючи людей (і в повсякденному, і в суспільному житті) цинізму та брехні.

Архіви КДБ: така собі прихована історія України

Дружина Сосюри – агентка КДБ, зірваний шлюб нащадків Лесі Українки та Івана Франка, українські футболісти крадуть джинси в Німеччині, публічний лесбійський секс у київському ресторані 1979 року, чехословаки, які пишуть листи радянським людям, протестуючи проти вторгнення… Це могло би бути белетристикою, але насправді це досі не відома історія України. Едуард Андрющенко знаходить такі сюжети у відкритих архівах КДБ і розповідає простими словами в медійному форматі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram