У публікації списків журналістів на "Миротворці" змішані всі до купи – і козлища, і янголи. В підсумку саме ті, що дійсно співпрацювали з російськими окупантами й колаборантами ОРДЛО, тепер ховаються за доброчесними журналістами світових ЗМІ, завдяки яким світ побачив правду про російське вторгнення влітку 2014 та про збиття російським "Буком" рейсу МН17, – типу, а що таке, ми всі однакові.

Із журналістами така справа, що вони змушені працюватися за фактичними правилами, а не ідеальними Шкода, що на початкових етапах конфлікту в світових організаціях і структурах не вистачило розуміння і солідарності, аби відразу тиснути на РФ і не допускати всіх цих акредитацій та обмежень для журналістів. Коли на окупованих територіях пізніше почали вимагати акредитації ще й міжнародних гуманітарних організацій, то це вже викликало протести. А з обмеженням роботи ЗМІ все в росіян успішно прокотило.

Ця історія зі списками журналістів саме там коріння має. Добивалися б міжнародні журналіські структури там роботи без обмежень, то може зараз ніхто б не говорив про підозри у співпраці з терористами акредитованих там журналістів.

І кому потрібно було щоб ГПУ порушувало справу проти "Миротворця"? Кому, крім колаборантів, від цього добре?

На такі наслідки очікували, коли списки публікували? Не думаю. То чи варто воно було того?