На початку 1990-их ніхто не міг повірити, що Польща стане членом Європейського Союзу настільки швидко, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" політолог Сергій Таран. Такі країни як Румунія та Болгарія на той момент знаходилися в більш складному економічному стані, ніж Україна сьогодні. Тим не менш, отримавши перспективу членства, вони провели реформи і наразі є членами не тільки ЄС, але й НАТО (останнє здавалося зовсім малоймовірним). Іншими словами, цей шлях був пройдений ними досить швидко, нехай і вимагав проведення комплексних реформ.

Виходячи з цього, заява прем'єр-міністра Володимира Гройсмана про те, що Україна може стати членом Євросоюзу вже через 10 років, не здається такою вже малоймовірною. Щоправда, тільки за умови проведення реформ.

Сьогодні європейці не будуть говорити про надання Україні перспективи членства. Тим не менш, за умови припинення війни та проведення реформ, це теоретично можливо. Нагадаю, що свого часу ЄС був досить сильно зацікавлений в підписанні Угоди про асоціацію з Україною. Саме Янукович відмовився від договору на Вільнюському саміті.

Крім того, не потрібно забувати, що змінюється і сам Європейський Союз. Він не такий однозначний, як нам здається. Невідомо, що буде з блоком протягом 10 років, якими будуть формати членства, і які країни будуть грати більш важливу роль. Зараз це Німеччина та Франція, а через п'ять років, цілком можливо, поруч з ними стане Польща, яка дуже позитивно ставиться до європейської перспективи України. З іншого боку, в Європі сильні євроскептичні настрої, і ніхто не знає, до чого вони, зрештою, призведуть.

Таким чином, з точки зору стратегічної перспективи, заява Гройсмана цілком реальна як для України, так і для ЄС. Говорити більш конкретно ще занадто рано.

Звичайно, Росія буде категорично проти членства України в Євросоюзі, як була проти будь-якої західної перспективи для будь-якої з країн Східної Європи. Тим не менш, коли мова йде про Україну, все найстрашніше, що можна було зробити, Кремль, на мій погляд, вже використав. Що може бути гірше, ніж російська армія на українській території? Здається, нічого. Ми пройшли економічну та енергетичну блокаду, витримали політичний тиск - на мою думку, Росія поступово вичерпує важелі впливу на Україну.

Що стосується територіальних суперечок, то треба дивитися і на такий приклад, як колишня Югославія. Багато осколків цієї країни сьогодні є членами європейського співтовариства, незважаючи на те, що на їхній території проходили досить жорсткі бойові дії. Тому після закінчення конфлікту на Донбасі у нас теж з'явиться своя перспектива.