Повідомлення про те, що європейці задумалися про введення додаткових санкцій проти Росії у зв'язку з ситуацією в Сирії, на мій погляд, перші попередні ознаки отверезіння європейської політики щодо Москви, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" дипломат Богдан Яременко.

Дипломатія провідних країн Європейського Союзу намагалася підтримувати щодо Росії курс, який умовно можна назвати стримуванням при збереженні діалогу. Проте діалог застосовуваний тільки до мирного часу і можливий за наявності взаємної поваги до принципів, домовленостей і права. Діалог не працює в умовах, коли одна зі сторін фактично веде гібридну війну.

Мабуть, у країнах ЄС починають це розуміти. Навіть натяки на можливість введення додаткових санкцій проти Росії можуть вплинути на політику Москви більше, ніж будь-які заяви про бажання продовжувати співпрацю.

Чутки про можливе введення санкцій проти РФ на офіційному рівні заперечують, однак у певних колах (аналітиків, експертів) безсумнівно ведеться робота із вивчення такого заходу. Європейці все більше переконуються в тому, що політика діалогу з Росією не спрацьовує, і їм потрібно шукати альтернативні способи підтримання відносин з РФ.

Читайте також: Санкції проти Росії будуть посилені. Однак не через Україну – думка

Втім, поки рано говорити, наскільки реальні ці плани. Ключове питання полягає в тому, наскільки політична ситуація і політичні партії в основних країнах ЄС – Франції та Німеччині – особливо в умовах підготовки до виборів, які відбудуться наступного року, готові до будь-яких змін у зовнішній політиці.

Чому саме Сирія змусила європейців задуматися про зміну політики щодо РФ? Це цілком очевидно: сирійський конфлікт – єдиний конфлікт, який через проблему міграції дуже негативно впливає на внутрішню політику тієї ж Німеччини. Канцлер Ангела Меркель та інші далекоглядні німецькі політики розуміють, що копаючи Туреччину за пропуск біженців в ЄС, проблему не вирішити – джерело міграції не в Туреччині, а в Сирії.

Читайте також: Російський "плутонієвий" ультиматум – це акт цілковитого безсилля та безпорадності

Європейський Союз бачить, що Росія своїми діями свідомо чи несвідомо – а радше, цілеспрямовано – поглиблює цю кризу, що погіршує ситуацію з безпекою на території Сирії, чим викликає чергові хвилі біженців, сильніше розхитуючи й без того крихку суспільно-політичну рівновагу в Європі. Що найголовніше, це ускладнює пошук консенсусу між країнами ЄС. Міграція стала тією проблемою, яка підриває єдність в рамках Євросоюзу. Недовіра і протиріччя, а часом і відверте перетягування каната між країнами Західної та Східної Європи (прикладом чого є Угорщина, її відмова від прийому біженців та проведення відповідного референдуму) фактично руйнують фундамент співпраці між членами Євросоюзу. Руйнує сам Європейський Союз.