Почитав деякі дописи противників Майдану, написані "до річниці". Всі їхні аргументи виходять із тези про те, що якби не було Майдану, то ми всі ці три роки жили б в абсолютно штатному режимі: мали б той самий курс долара, ті самі тарифи, ту саму "стабільність", не було б війни, втрати Криму, економічної кризи. А на чому базується таке припущення? Воно висмоктане з пальця і не враховує жодних реалій (від геополітичних і безпекових до бюджетно-фінансових), що склалися на кінець 2013 року.

Читайте також: П'ять найбільших досягнень України за три роки по Революції гідності

Насправді Майдан дав нам чи не найм'якіший із реально можливих виходів із режиму Януковича. Ще 2010 року я говорив, що Янукович – це квиток в один кінець і вийти з нього без потрясінь не вийде – виходячи зі природи режиму. Угода про асоціацію була шансом змікшувати-пом'якшити вади режиму, і це було однією зі причин виборювати її підписання.

Янукович міг би уникнути Майдану, уклавши угоду, і тим самим давши людям обіцяне світло в кінці тунелю. Але в такому випадку до нього б неминучо прийшов "антимайдан" з іншого флангу. Адже Путін у період 2012-2013 років посилився настільки, що не дав би Януковичеві жодного шансу безболісно укласти угоду з Євросоюзом (і тим самим пом'якшити свій антагонізм з активною частиною суспільства). Так само як не дав народові шансу позбутися Януковича без реальної і жорстокої боротьби за виживання.

Читайте також: Без пафосу. Зворушливий пам'ятник Небесній сотні в Івано-Франківську. ФОТО

Війна могла б бути більш руйнівною, а її наслідки – далекосяжнішими, якби Янукович утримався ще хоча б рік. Немає жодних тверезих підстав вважати, що історія мала шанс піти гладко й уникнути гострих кутів, якби Майдан не почався три роки тому. Кризу можна було б відтягнути – максимум на півтора роки, але тоді з великою ймовірністю її наслідки були б ще кривавішими і трагічнішими для України.