Вчора в ООН Генасамблея готувалася проголосувати резолюцію щодо Криму, а в Раді Європи я на консультаціях слухав представника РФ, який розводився про те, що всі рішення нам треба ухвалювати лише консенсусом, і наводив паралізовану ОБСЄ як російський ідеал міжнародної організації.

Пізно ввечері з Нью-Йорка прийшла добра новина - ми перемогли. Встояли під підкилимними ударами росіян, які до останнього намагалися вибити з-під резолюції підтримку держав-членів ООН. Пережили перенесення голосування з п'ятниці на понеділок, яке несло ризик того, що делегати низки малих країн просто поїдуть з Нью-Йорка і ми втратимо голоси "За".

Читайте також: Чому офіційне визнання Росії окупантом у резолюції ООН дійсно важливе для України

Генеральна Асамблея ООН підтримала попереднє рішення свого Третього комітету і остаточно ухвалила резолюцію "Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна) ".

Боги дипломатії, бережіть міжнародні органи, де є Росія, але немає правила консенсусу!

Ось тут я вже писав про значення та статус резолюції.

Головне стратегічне досягнення України полягає в тому, що з ухваленням резолюції вперше в офіційних документах ООН:

- Росію визнано державою-окупантом (читайте - постійного члена Ради Безпеки ООН визнано окупантом);

- за Автономною Республікою Крим та містом Севастополь закріплено статус тимчасово окупованої території України;

- не визнано анексію Криму (так-так, ООН на третій рік російського злочину спрацювала як Капітан Очевидність, але краще так, ніж ніяк);

- міститься звернення до Управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий тематичний звіт щодо ситуації в Криму;

- Генеральному секретареві ООН доручено відшукати можливості, щоб забезпечити доступ правозахисників на півострів та створення регіональних і міжнародних механізмів моніторингу.

Як бачите, Резолюція нагадує Росії, що на третій рік окупації ніхто і ніщо не забуте. І не буде забуте.

Читайте також: Резолюція ООН по Криму і криза Європи

Дипломати в Раді Європи, ЮНЕСКО, Раді з прав людини і ОБСЄ особливо цінують цю резолюцію, тому що її наявність спрощує виконання низки дипломатичних задач, пов'язаних з Кримом. Наприклад, вона є додатковим і вагомим важелем у нашій боротьбі за допуск уповноважених міжнародних спостерігачів до Криму для моніторингу ситуації з правами людини і свободами.

Резолюція сама по собі не вирішує проблеми окупації Криму. Але Україні був потрібен документ саме такого змісту, щоб отримати додатковий інструмент її вирішення.