У стомленій війною й ненаситними до народного добра корупціонерами Україною усюди, за що не візьмися, куди не кинь оком, зустрінеш суцільні загадки. Одні загадковіші від інших.

Та й поруч з нами, у найближчих сусідів, їх теж вистачає. Білорусь, Кремль, «гарячі точки» на Кавказі й на Близькому Сході. І всюдисущі «довгоносики»... котрі, як у тому відомому анекдоті, «з'їдають» будь-які матеріальні цінності, насамперед, ті, зникнення яких більше немає на кого списати.

Ми відібрали ті з нерозгаданих історій року, що минає, які, на нашу думку, вражають найбільше. І найсильніше.

Загадка № 1. Геополітична

Збройний конфлікт у Сирії за кількістю країн-учасників з обох боків - як зі сунітського, так і з шиїтського, фактично, став локальним прикладом Третьої світової. Якщо ж брати його далекосяжні наслідки, такі, як нечувана з 1940-х рр. міграційна криза у Європі, то характер цього багатошарового, як тісто справжньої самси, збройного конфлікту, справді, можна вважати глобальним. І точно як частина могутніх світових держав, а особливо імперій, гинули у Першій та Другій світовій війнах, точно так нинішні бойові дії у Сирії, напевно, здатні будуть поховати ще одну модифікацію Російської імперії, саму Сирійську арабську республіку, диво дивне під назвою «ІДІЛ», і так само народити на світ Божий державу курдів, близькосхідну «Андорру» алавітів Башара аль-Асада, а то й ще щось, ще більш неочікуване і, разом з тим, не менш непередбачуване.

Обидві ворогуючі коаліції декларують, що протидіють «ІД» (англ. DAESH), квазідержавному утворенню у верхньому межиріччі Тигру та Євфрату, традиційно багатому на вуглеводні. Релігієзнавець зі світовим ім'ям Карен Армстронг вважає, що цю спільноту створили схильні до соціалізму колишні офіцери армії Саддама Хусейна. Не без того, але... за рахунок кого й чого живе «ІДІЛ»? Кому продає свою нафту? Чию економіку підтримує? Й кому потрібна ця терористична організація для виправдання своєї своєрідної поведінки як у даному регіоні, так і поза його межами?

Можливо, «усе стає на свої місця» у тому випадку, якщо врахувати, що «чорне золото» «ІД» вартістю 10-15 доларів за барель, нібито, закуповує потужна турецька економіка, що до початку операції «Щит Євфрату» дозволяло бойовикам заробляти близько 1,6 млн. доларів на добу. Окрім того, це об'єднання існує в етнічних кордонах 30-40-мільйнного курдського народу, перекриваючи його й блокуючи його постійні спроби одержавитися. Схильних до комунізму та соціалізму курдів, натомість, услід за СРСР постійно підтримувала й продовжує підтримувати Росія.

Москва та Анкара стоять у цьому конфлікті по різні боки фронту. Однак, можливо не помиляються ті, хто заявляє, що їм обом однаково нагально потрібен симулякр у вигляді «ІД». Як привід для своєрідної внутрішньої та зовнішньої політики, як чудодійний засіб комплексного вирішення власних системних проблем. У турків - це, насамперед, перспектива втрати частини території під натиском Курдистану, у росіян - загроза чергової дефрагментації та дезінтергації на користь молодих, забезпечених ресурсами мусульманських республік, плюс міжнародна ізоляція через напад на Україну й зумовлені ним санкції. Аж тут «ІД»! І чимало проблем зникають самі собою.

Загадка № 2. Політична

Коротко її можна сформулювати двома простими реченнями: «А де Янукович & Co.? Чому вони розгулюють по світах, а не сидять у Печерському районному на лаві підсудних?» Ми усі добре пам'ятаємо їхні злочини, чудово розуміємо роль родинного мафіозного клану екс-президента в анексії Кримського півострова, у російського військовому вторгненні на Донбас, у фінансуванні окремих терористичних формувань, чого він і сам, власне, не приховує. Й мало того, відверто з нас знущається, «шкодуючи», що зі самого початку Революції гідності не запровадив воєнний стан, а тому не міг чавити нас танками, лише бити кийками по голові, а потім і просто впритул розстрілювати кулями калібру 7,62 мм.

Більше того, бізнес посіпак Януковича процвітає, й не лишень на тимчасово окупованих територіях. Чудово почуваються його ЗМІ, їхнім працівникам регулярно нараховують й виплачують заробітну платню, тоді, коли єдиним їхнім завданням є підготовка своїх читачів та глядачів до появи «визволителів».

І що натомість? Максимум, на що спромоглася за вже майже три роки Генпрокуратура й численні новостворені правоохоронні органи «по боротьбі з...» - так це осоромитися зі судовим процесом над екс-очільницею Мін'юсту Оленою Лукаш, яка, до того ж, нікуди не тікала й не від кого не ховалася. Сама ж вона стверджує, що з її допомогою дехто намагався відвернути увагу від «великих рибин» з команди Януковича, таких великих і довгих, як і маршрути їхніх транзакцій у мутних офшорних водах. Якщо ж враховувати, що чоловіком пані Олени є колишній голова Служби зовнішньої розвідки України генерал Григорій Ілляшов, про якого теж усі немовби по команді організовано «забули», частина питань зникає сама собою.

До речі, відповідь на запитання «А де Янукович & Co.?» у буквальному сенсі в ГПУ теж буквально не знають. Цю страшну таємницю нещодавно видав прокурор департаменту спецрозслідувань Генеральної прокуратури Олексій Донський. «Той факт, що він (Янукович - ред.) один раз прибув до Ростовського суду дати свідчення, зовсім не є підтвердженням того, що він постійно перебуває на території РФ. Раніше ми багато разів зверталися, щоб Генпрокуратура Росії підтвердила або спростувала факт його перебування на території РФ і вказала точну адресу», - заявив він.

Читайте також: Матеріальні активи, вкрадені сім'єю Януковича, переходять до сім'ї Порошенка - громадський діяч

Отакої, навіть де шукати не знають. Обізнані люди, тим часом, теж не приховують свого скепсису щодо «ростовської» прописки Віктора Федоровича. Тим більше, ті, хто добре знає, як він береже власне життя і як він звик до комфорту найвищого рівня, до професійних напарників у великому тенісі й до якісного покриття полів для гольфу. У невеличкій маловідомій курортній країні ховатися - так, у «немитій» Росії - навряд чи.

А тут ще телеканали деякі українські інформують про людину, схожу на Віктора Вікторовича, теж Януковича, зафіксовану в спекотному Ріо, а не під кригою озера Байкал. Маячня? Інсценуація? Примара? З однозначними висновками наразі поспішати не варто, тим більше, що фото-, відеохроніки севастопольського похорону людини з прізвищем Давидов, під яким, буцімто, поховано молодшого сина «тричі не судимого» втікача-президента ніхто не бачив. Й наявність Людмили Янукович (до заміжжя Настенко) у тому ж таки Севастополі ще ні про що не свідчить. Ця жінка звикла завжди робити лише те, що їй накажуть. Тим більше, в ім'я своєї дитини.

Загадка № 3. Євроатлантична

Напередодні липневого саміту НАТО євроатлантичні партнери України, наче курка з яйцем, носилися з надсекретною пропозицією на адресу Києва. Такою чудодійною, такою неймовірною, що, як запевняв міністр оборони Республіки Польща Антоні Мацеревич, російський агресор просто змушений буде проковтнути слину, умитися, утертися, відкотити свої «Гради» назад за встановлений 1991 року українсько-російський державний кордон і, взагалі, припинити думати про поновлення України, не кажучи вже про інші країни Східної та Центральної Європи. «Під час саміту НАТО у Варшаві буде прийнято знакове рішення.

Протягом довгого часу Росія думала, що має право це рішення оскаржити. До його прийняття у нас немає підстав про щось говорити. Після того, коли рішення буде прийнято, ми зможемо почати розмову про те, як зберегти мир у цілому світі, - заявив Мацеревич за тиждень до проведення цієї зустрічі. - Ми сподіваємося, що ці перемовини призведуть до того, що Росія не лише відмовиться від агресивних кроків, а й відступить з територій України, які вона незаконно окупувала».

У переддень саміту, себто, 7 липня, вмовляти українське керівництво пристати до цього «знакового рішення» прибув особисто Джон Керрі. Проте, не умовив, бо нічого аж такого для України 8-9 липня у Варшаві вирішено не було, й ми так і не дізналися, що саме анонсував Мацеревич й з якої причини Вашингтон терміново відрядив до Києва свою «важку артилерію». З офіційних повідомлень відомо лише, що президент Петро Порошенко провів з американським держсекретарем «дуже плідні» перемовини. І знову ніц конкретного.

При цьому, до підсумкових слів Керрі нам слід виявити надзвичайну увагу. Схоже, сам там криється відгадка з тою нездійсненою «історичністю» Варшавського саміту. Цитуємо: «Хочу сказати, що США дотримуються своєї політики «відчинених» дверей. Ми готові вітати нових членів (НАТО - ред.), коли вони будуть готові. Як сказав президент Порошенко, в України ще довгий шлях реформи оборонного сектора і, таким чином, це і є частиною діалогу в контексті комісії Україна-НАТО».

Окрім того, Керрі зауважив, що сам Порошенко сказав, що він (президент України - ред.) і країна ще не ухвалили рішення, чи хочуть вони подати заявку на членство в НАТО.

Питання є?... Те, про що боялися сказати вголос Порошенко, Парубій, Клімкін та інші, з ким того разу Керрі бачився у столиці України, високому гостеві довелося виокремлювати самому.

Як тут не нагадати про те, як лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко пропонувала  проведення загальнонаціонального референдуму щодо членства України у НАТО. Але й були ті, хто проти. Як вважає Петро Порошенко такий референдум не на часі. А коли настане той час? "Після проведення успішних реформ", - цитуємо чинного голову держави. - Ред.

Загадка № 4. Кримська

Незадовго до своєї відставки наразі вже у статусі «колишній» прем'єр Арсеній Яценюк, відомий представник «партії війни» у київському істеблішменті, точніше, не так війни, як жорсткої позиції щодо деокупації Криму й окремих районів Донецької й Луганської областей, несподівано навідався на базу сил НАТО «Сігонелла» (Італія), де також відвідав атомний авіаносець Воєнно-Морських сил США «Гаррі Трумен» (Harry Truman). Супроводжували його міністр оборони Степан Полторак, очільник СБУ Василь Грицак і посол США Джеффрі Пайєтт. Й хоча ця непересічна подія мала місце 5 грудня 2015-го, ми її зарахували до 2016-го політичного року не лише через її винятковість. Хоча, як стверджують наші джерела, йшлося тоді, на хвилиночку, про ймовірну участь 6-го флоту США та представників ВМС країн-членів Альянсу в морській блокаді Криму.

А саме в районі минулих новорічних та різдвяних свят в уряді тривало обговорення щодо подальшого формату товарної блокади загарбаного РФ півострова Крим, під час якого той самий Яценюк, яким би не було наше критичне ставлення до нього, варто зазначити, дотримувався жорсткої позиції. На противагу президентському пулу.

Про технічну можливість морської блокади Криму тільки за умов активного залучення кораблів НАТО казав й один з лідерів кримських татар Ленур Іслямов. Так само рішучий, так само, як дехто досі вважає, надто радикальний.

Читайте також: Як можна захистити права людини в окупованому Криму

Загадка № 5. Корупційна

Де українські судді постійно беруть стільки готівки? Лише за 2015 рік вони задекларували у себе та членів своїх родин 1 055 562 917 гривень.

Гаразд, одна справа, коли перші дві позиції з топ-10 найзабезпеченіших служителів Феміди посідають судді Господарського суду міста Київ (в одної 23 млн. й тато - бізнесмен та екс-прем'єр АР Крим на додачу, в другої - 13 млн.), але як бути, коли суддя Жовківського районного суду сміливо декларує понад 12 млн.?

Загадка № 6. Кримінальна

Одним з найбільших випробувань для новоствореної поліції, як засвідчила практика, виявилася не конкуренція зі «старими» чи «новими» силовиками, й навіть не екстремальне водіння за кермом дуже дорогих Toyota Prius, а банальне вбивство банальною вибухівкою. До того ж, замах на відомого білоруського, російського, а насамкінець українського теле-, радіоведучого й оглядача Павла Шеремета стався в самісінькому історичному середмісті Києва, де цілодобово працюють надцять штук відеокамер, на очах у десятків свідків. Там, де можна пробити по біллінгу будь-який номер телефону, де можна опитати сотні людей, аби, бодай, за щось зачепитися. Не зачепилися, не опитали, не пробили.

На відміну від гучної загибелі адвоката Грабовського чи «правосекторівця» Мужчиля (він же «Лісник») ані правоохоронці, ані мас-медіа не дають стосовно цього випадку щонайменших даних. Ніби води до рота набрали.

Загадка № 7. Військова

Тоді як загальновідомою є організована й доволі масова участь у бойових діях на боці російсько-терористичних військ найманців з Чечні, Абхазії, Осетії, про 300-450 білорусів у нас не прийнято говорити.

Не прийнято запитувати у Мінська, яким чином ці люди туди потрапили й чому їх не те що не притягують до відповідальності, а вперто воліють не помічати. Й це при тому, що за наявного у персональній монархії Лукашенка стану справ КДБ та ОАЦ знають там про всіх і про кожного. Передусім, про тих, хто в силу власних переконань приєднався до українських добровольчих батальйонів (таких осіб у зоні конфлікту вдесятеро менше, ніж озброєних та гарно підготовлених білорусів - шанувальників «русского міра»). Й що то за вантажівки з білоруськими номерами реєстрації, про які повідомляється у звітах ОБСЄ? Чи Бацька знову «працює на дві коптильні» й від нього можна чекати що завгодно, зокрема, боронь Боже, удару по Києву з півночі (а це якихось 90 км)? ... Ні, не удару від бєларусів, а, здебільшого, від росіян й лише деяких бєларусів, яким, однак, офіційна влада РБ не чинитиме жодного спротиву.

Загадка № 8. Медична

Куди подівся разом з усім устаткуванням, медикаментами та вишколеними спеціалістами універсальний американський польовий шпиталь системи EDEMS, подарований урядом Сполучених Штатів для зони АТО?

Знайшовши відповідь на це питання, ви зрозумієте, чому той «Летючий Голландець» виявився першим подібним подарунком та... останнім.

Загадка № 9. Мультиплікаційна

Який такий Пікассо має малювати дитячий мультик про металевого робота й з чого він, власне, має виготовлятися, з яких коштовних каменів, що Кабмін виділяє на нього без малого 31 млн. гривень. Ще раз: 31 млн. гривень, а це на один мультфільм понад 1 млн. доларів коштів платників податків. А платники цих податків, після їхньої сплати спершу, певно, хочуть не хворіти на сухоти, епідемія яких досі вирує в Україні, на кір та дифтерію, чи мати набої, взуття та сучасне озброєння для війська, не кажучи вже про гарантовані державою земельні ділянки та помешкання ветеранам та членам родин загиблих учасників АТО, коштів на які чомусь постійно не вистачає.

Загадка № 10. Кондитерська

Кондитерська фабрика імені Карла Маркса, що розташована у Голосіївському районі міста Київ і входить до кондитерської імперії Roshen, й фактично є одним з її символів, незважаючи на війну й, здавалося б, втрату ринків збуту на окупованих територіях, нарощує оберти. З початку війни вона постійно збільшує свій прибуток. Як стало відомо з бази даних системи розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, лише у 2014-му - у 9 (!) разів.

Безумовно, українці завжди любили солодке, особливо коли треба «закусити», «заїсти», «зажувати» якийсь стрес, а зараз тих стресів, справді, хоч відбавляй. До того ж, саме це підприємство славиться найкращою рецептурою традиційних «Київських тортів». Але ж настільки фантастичний стрибок у показниках діяльності президентських «торторобів», та ще й за умов офіційно заявленої галопуючої інфляції (торік - 43,3%, цьогоріч - 14,1%), коли статки більшості ласунів тануть, як морозиво, певно, ще не раз стане предметом обговорення. Й вивчення з боку уповноважених органів. Або ж не стане... Торти в нас усі люблять. Особливо від Roshen'у.