Директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович оприлюднив звернення до міжнародної громадськості на захист російського історика Юрія Дмитрієва

Арешт Юрія Дмитрієва – це помста російської влади за розкриття виконавців репресій у 1930-х роках

13 грудня 2016 року Федеральна служба безпеки РФ заарештувала історика, голову карельського відділення Міжнародного історико-просвітницького, правозахисного і благодійного товариства "Меморіал" Юрія Дмитрієва. Ми розцінюємо цей арешт як репресії щодо історика-професіонала, "покарання" за оприлюднення імен і прізвищ працівників НКВД – безпосередніх виконавців репресій і винуватців загибелі сотень тисяч невинних людей.

Юрій Дмитрієв

Незадовго до арешту пана Дмитрієва "Меморіал" зібрав і виклав у мережу Інтернет базу працівників органів державної безпеки Радянського Союзу в 1935-1939-му роках, тобто під час Великого терору. Організатори й виконавці масового терору ставили за мету позбавити підкорені Москвою народи власної політичної, культурної, господарської еліти й довести тих, хто залишився в живих, до стану безмовних рабів. Пан Дмитрієв та його колеги провели гігантську роботу зі встановлення імен, прізвищ, звань, місць служби та інших даних працівників радянської держбезпеки у 1930-х роках.

Читайте також: Наша еліта – в урочищі Сандармох. 79 роковини жахливого злочину проти України. ФОТО

За повідомленнями правозахисників, незабаром після оприлюднення бази на адресу "Меморіалу" почали надходити недвозначні "рекомендації" згорнути проект, а також погрози. Така вкрай нервова реакція "власть імущих" та невідомих "активістів" промовисто свідчить про те, що самі виконавці репресій та їхні нащадки чудово розуміють, що були виконавцями злочину і заслуговують на покарання. А також що оприлюднення імен конкретних злочинців – це вже велика допомога тим, хто прагне розкрити таємниці епохи терору.

У ситуації, що склалася, ми висловлюємо свою підтримку Юрію Дмитрієву та тверду впевненість у тому, що справедливість рано чи пізно візьме гору, а злочинці комуністичного режиму будуть покарані.

За повідомленням радіо "Ехо Москви", причиною арешту пана Дмитрієва стало звинувачення у виготовленні та поширенні дитячої порнографії. Такий привід для арешту пана Дмитрієва змушує згадати практику Комітету державної безпеки СРСР, який мав звичку "шити" дисидентам кримінальні статті, зокрема, В'ячеславові Чорноволу інкримінували зґвалтування, а Зиновієві Антонюку – "дармоїдство", попередньо не даючи йому жодної можливості влаштуватися хоч на якусь роботу. Ситуація навколо Юрія Дмитрієва є яскравим свідченням того, що в сучасній Росії справді повертаються до практики сталінських і брєжнєвських часів із тотальним беззаконням і тероризуванням власних громадян. Ситуація навколо пана Дмитрієва є яскравою демонстрацією того, що чекає як добросовісних дослідників історії ХХ століття, так і всіх прихильників вільної думки і слова там, куди може дотягнутися своїми руками Росія – спадкоємиця сталінського СРСР.

Для українців постать Юрія Дмитрієва має особливе значення, тому що саме він віднайшов поховання жертв розстрілів у Сандармосі. Нагадуємо, що в листопаді 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) співробітники НКВД, серед них капітан М. Матвєєв, розстріляли більше тисячі представників української культурної еліти, зокрема, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Антона Крушельницького зі двома синами, Миколу Зерова, Валер'яна Поліщука, Мирослава Ірчана, Григорія Епіка й інших. Довгий час їхнє місце захоронення було невідоме, й тільки у 1998 році Юрій Дмитрієв розшукав братську могилу української модерної культури. З цього часу урочище Сандармох стало місцем щорічної прощі-паломництва українців.

Читайте також: Забутий ювілей: патетична "Патетическая соната"

Арешт Юрія Дмитрієва є політично вмотивованим, що неприпустимо в сучасному цивілізованому демократичному світі. Закликаємо міжнародну громадськість й особливо правозахисні організації виступити на підтримку Юрія Дмитрієва.

Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам'яті

Ганна Гопко, голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах

Микола Княжицький  Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності

Вікторія Сюмар, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики

Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України

Іван Патриляк, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Олександр Павліченко, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи

Олеся Ісаюк, представниця Центру досліджень визвольного руху

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод

Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації

Тарас Шамайда, співкоординатор Руху добровольців "Простір свободи"

Олег Слабоспицький, координатор Громадського сектору Євромайдану

Лідія Тополевська, директорка Центру правових і політичних досліджень "СІМ"

Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького"

Олеся Стасюк, директорка Національного музею "Меморіал жертв Голодомору"

Ігор Розкладай, головний експерт групи "Політика національної пам'яті" Реанімаційного пакету реформ

Марко Супрун, т.в.о. директора ГО "Захист Патріотів"

Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою (Львів)