Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює, чому не варто вживати слова "неблагополучний", а також веде мову про жіночу форму прізвища Волошин

Мені, як і Ірині Ісай, не подобається слово неблагополучний, тож його не варто вживати. Бо в українській мові немає слів получати, получатися. Отже, російське неблагополучный – невдалий, нещасливий, невпорядкований.

Читайте також: Чому не можна викинути поїзд і чим він від потяга відрізняється

Олексій Дейкун хоче знати, чи можна вживати слово папери поруч із документи, уродини – поряд із день народження. Папери є неофіційним замінником слова документи. День народження й уродини – синоніми, але перший уживаний частіше.

Олександр Данилович Пономарів

І ще одне запитання: як позначити кількість зі стравою східного походження шаурма? П'ять шаурм? Тут потрібно казати п'ять порцій шаурми.

Портал "Словотвір", про який запитує Олександр Чайка, містить і вдалі, й не дуже вдалі пропозиції. Усе з'ясується в ході дальшого лексичного відбору.

Читайте також: Чому українській мові не личить мати хобітів і хакерів

Займенники Ви, Ваш (а не Ваший, як думає читач) у звертанні потрібно писати з великої літери з огляду на багаторічну традицію.

Слово пан наявне в усіх слов'янських мовах, тож немає підстав уважати, що в українській мові воно має глибші корені, ніж у польській.

"Ясен місяць – пан господар, Красне сонце – жона його"

Читач Олексій Волошин пише, що його мати має прізвище Наталія Волошина, але її колега – Світлана Волошин. Як же правильно?

Жіночі прізвища на зразок Дмитришин, Ковалишин, Матвіїшин за походженням є присвійними прикметниками від Дмитриха, Ковалиха, Матвіїха – жінка Дмитра, Коваля, Матвія. Теоретично, жінки мають бути Дмитришина, Ковалишина, Матвіїшина. Але в тих місцевостях, де вони поширені, є традиція використовувати одну форму і для чоловіка, й для жінки – Петро Матвіїшин і Ганна Матвіїшин.

Щодо прізвища Волошин, про яке запитує читач, то це не прикметник, а іменник – як Литвин, Подоляк, Швед. Такі прізвища завжди мають одну форму: Олексій Волошин (Литвин, Швед) і Тетяна Волошин (Литвин, Швед).

Тарас Ілик знає, що додаток у знахідному відмінку пишемо, коли немає заперечення. Наприклад, читаю книжку, пишу вірші. Коли ж є заперечна частка не, вживаємо родового відмінка: не читаю книжки, не пишу віршів.

Але читача цікавить, коли є складений дієслівний присудок і заперечення допоміжного дієслова, то в якому відмінку має стояти додаток? Він може стояти і в родовому відмінку, і в знахідному. Наприклад, змогли збагнути істину – не змогли збагнути істини / істину.