ДА ЗДРАВСТВУЄТ 23 ФЕВРАЛЯ.

17 січня 2017 року, зайшов у магазин Державного видавництва «Преса України», що на Шулявці. Четверо працівниць магазину були зайняті перерахунком товару який їм принесли зі складу.  

Магазинчик манюсінький, два на два метри. Тож, видно все як на долоні. Всі заклопотано відкривають коробки, рахують і виставляють на вітрину листівки. І от в одній коробці листівки до праздніка 23 фєвраля. Звєзда, гвоздікі, колорадская лєнточка. Розмова прадавцов:

- Перша - О, так ето ж запрещьонниє откриткі. У нас нєт такого праздніка.

Читайте також: Ніцой: Міносвіти скасувало обов'язкові курси української мови та історії України у вишах

- Друга - Ето кто запрєтіл? Ані запрєтілі? Ето у ніх нєт такого праздніка, а у мєня єсть. І у людей єсть етот празднік. Ім его у нас нє забрать. Я всєгда поздравляла і буду поздравлять на 23 февраля.

- Перша - Ти знаєш сколько мовоговарящего нєадеквата ходит?

- Друга - Пусть придут. Пусть только пікнут.

Я повертаюся і кажу: «Я вже прийшов. І вам не радив би виставляти ці листівки і так висловлюватись про людей. З вашого дозволу я сфотографую вітрину». А далі був армагедон.

- Снімать запрещено.

- Да кто ти такой.

- Из за таких как ти ми живем впроголодь.

- Нєт на вас сталіна.

- Езжай на войну і там командуй. І чтоб оттуда не возвращался.

Читайте також: Магрицька розповіла, як змусила касирку "Ощадбанку" спілкуватись українською мовою

- Без таких как ти, ми би жили мирно.

Вже зараз пишу і ніби спокійний. Їхав додому і думав, добре, що немає зброї. Як я розумію пані Ларису Ніцой. Бо хочеться в той момент не просто зацідити в ці свинособачі рила, а вистріляти, як шакалів.