Спочатку дивився інавгурацію Дональда Трампа з оптимістичним настроєм, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" політолог Олексій Гарань. І справа не тільки в тому, як Обама проводжав Трампа, як усе було обставлено в дусі американських традицій, спадковості. Важливо інше: на інавгурацію прийшли Гілларі та Білл Клінтони. Так, на душі Гілларі сумно, але вона всміхалася, і це був правильний і гідний жест. Тому здавалося, що інавгурація підкреслить необхідність об'єднання американців після гонки і подій, що розкололи їх. Але промова Трампа, на жаль, виявилася продовженням передвиборчої кампанії.

У своїй промові він говорив про те, що попередня влада не цікавилася народом, він же поверне кермо правління народу. І звучало це, звичайно, не об'єднавче, а зовсім навпаки. Враховуючи, зокрема, те, що Обаму, який іде, зараз підтримують близько 60% американців, а Трампа – 40%. Говорити, ніби попередня влада нічого не робила,  – продовження популістської риторики попередніх кампаній.

Дональд Трамп підкреслював, що США будуть діяти насамперед у своїх інтересах. І з цього випливає запитання: що це означає для міжнародних зобов'язань захищати демократичні цінності та свободи, про що Сполучені Штати постійно заявляли раніше. Це місце в інавгураційній промові стало продовженням того, про що говорив Трамп під час виборчої кампанії: союзники повинні збільшити свої зобов'язання, а американці, навпаки, можуть їх скоротити. Фактично, поставлені під сумнів зобов'язання США щодо НАТО.

Читайте також: Трамп та економіка: чого варто очікувати

Більш того, Трамп зазначив, що основний ворог – ісламський тероризм. І тут теж виникає запитання: оскільки Путін стверджує, що бореться з ісламським тероризмом, якщо продовжити логічний ряд, випливає необхідність діалогу з Росією, але якою ціною? Це насторожує не тільки Україну, але і її партнерів у Європі, що побоюються ізоляціонізму Трампа чи непередбачуваності у зовнішній політиці.

Важливо звернути увагу на слова про те, що з Росії можуть бути зняті санкції, якщо вона піде на угоду про скорочення ядерних озброєнь. Ця заява дуже характерна для Трампа: він говорить гаслами, не вдаючись у те, з чим конкретно пов'язані ті чи інші міжнародні події. Санкції проти Росії введені не через гонку озброєнь, а через анексію Криму і війну на Донбасі. Вони пов'язані з порушенням Росією принципів і цінностей, на яких будувався світопорядок після Другої світової війни: дотримання кордонів і суверенітету.

Ще один момент – коли Трамп говорить про необхідність зустрічі з Путіним. Останнім часом двосторонніх відносин між Путіним і Обамою, Меркель чи іншими світовими лідерами поза рамками багатосторонніх форумів не було. І це також елемент санкцій проти російського президента. Оскільки Трамп говорить про те, що готовий зустрітися з Путіним, виникають запитання: на яких умовах, де, коли і що Трамп хоче отримати взамін.

Це негативні моменти. Чи є підстави для позитивних очікувань? Думаю, так. За всієї складності міжнародного становища, зокрема невизначеності позиції Трампа, ми розуміємо, що реальність так чи інакше внесе корективи в передвиборні заяви та сприятиме тверезій оцінці того, що відбувається.

У цьому відношенні потрібно подивитися на формування нової адміністрації. Кілька ключових гравців, що відповідають за силові відомства, зробили ряд досить жорстких щодо РФ заяв: зокрема, говорили про анексію Криму та санкції і про те, що Росія перетворилася на серйозну загрозу. Про це говорять міністр оборони, глава ЦРУ, глава Національної розвідки США. Їх позиція є досить реалістичною і враховує інтереси України.

Окремо стоять заяви Рекса Тіллерсона; під час слухань він сказав дуже правильні речі щодо санкцій, але ми знаємо, якою була позиція ExxonMobil під час конфлікту в 2014 році. Тіллерсон намагався дезавуювати ці заяви, але на слуханнях йому нагадали про стару позицію компанії. Тому потрібно стежити за тим, якою буде реальна позиція Держдепу. Слід зазначити, що Тіллерсона підтримали республіканці Джон Маккейн і Ліндсі Грем, які відстоюють інтереси України. Напевно, Тіллерсон переконав їх, що буде дотримуватися реалістичного курсу.

Читайте також: Не варто непокоїтися: якої найбільшої несподіванки чекати від президента Трампа

Але зараз важливі не заяви і навіть не те, чи відбудеться в лютому зустріч Порошенка і Трампа під час поїздки українського президента на засідання Радбезу ООН, де Україна головує. Зараз головне – збереження тих робочих і плідних відносин, які налагоджені між Вашингтоном і Києвом на найрізноманітніших рівнях. Вони стосуються реальних заходів з управління української безпеки: це контакти між міністерствами оборони, підтримка Сполученими Штатами України в МВФ. Збереження цих відносин дуже важливе.

І на американському, і на європейському напрямах є дві речі, на яких ми повинні робити акцент. Перше – правда на нашому боці. Нам не потрібно вигадувати пропагандистські заяви, як Russia Today: достатньо просто доносити правдиву інформацію про те, що насправді відбувається в Україні. Думаю, що адміністрація Обами зрештою зрозуміла, що для врегулювання ситуації на Сході не можна ставити політичні питання перед питаннями безпеки. Раніше й американці, і європейці намагалися нав'язати саме цей підхід, але згодом українська сторона переконала їх, що спочатку безпека, а потім політичне врегулювання.

Другий момент, який необхідний Україні, – це досить банальна річ: просування шляхом реформ. Важливо, щоб ми показали, що в Україні йде цей процес, нехай він і буває суперечливим. Західні уряди позитивно оцінюють те, що за останні два роки в Україні було зроблено більше, ніж за попередні 23, але українці розуміють, що цього недостатньо. Якщо нам вдасться просунутися в цьому напрямі, нам буде набагато простіше розмовляти і з Трампом, і з Європою.