Обіцянки, що їх Дональд Трамп дав американським виборцям, майже гарантують найближчими роками багато потрясінь у світовій економіці, пише у своєму блозі на "Новому часі" академік Богдан Данилишин. Ми не можемо сьогодні з упевненістю сказати, чи так уже Трамп насправді не любить вільну торгівлю, але перемогти Гілларі Клінтон він міг, тільки перетягнувши на свій бік робітників, які втратили свої робочі місця через те, що ті були перенесені в рамках угоди про Північноамериканську зону вільної торгівлі (NAFTA) в Мексику, Китай і країни Південно-Східної Азії.

Перенесення складальних виробництв дозволило американським корпораціям знизити витрати виробництва і зробило їхню продукцію більш конкурентоспроможною. Однак незабаром за ними пішли західноєвропейські та японські фірми, й ефект винесення виробництв в інші країни був нівельований. У результаті у виграші залишилися країни, що прийняли ці виробництва, рівень життя промислових робітників у цих країнах зріс, а в програші залишилися американські, західноєвропейські та японські робітники, рівень життя яких відносно знизився.

Першими вирішили "вийти з цієї гри" англійські промислові робітники, проголосувавши за вихід Великої Британії з Євросоюзу з цілком можливим виходом й із зони вільної торгівлі ЄС. Після успіху Brexit Трампу нічого не залишалося, як приєднаєтися до цієї стратегії.

Вже оголошений вихід США з Транстихоокеанського партнерства (Трамп підписав відповідний указ 23 січня) і цілком можливий перегляд угоди щодо NAFTA веде до того, що під ударом опиниться вся низькомаржинальна промислова торгівля. Наприклад, автомобілебудування.

Але у виробництві дорогих машин автовиробники не надто залежать від імпортних мит. Наприклад, на одному позашляховику Cayenne німецький автовиробник "Порше" заробляє близько 17000 євро. Підвищення мит на дорогі автомобілі зробить експорт такої продукції дещо менш вигідним, а от експорт бюджетних малолітражок, на які припадають досить істотні обсяги виробництва автогігантів, може стати збитковим у разі введення імпортних мит, оскільки на них виробники заробляють лише кілька сотень доларів на одиниці.

Читайте також: Не варто непокоїтися: якої найбільшої несподіванки чекати від президента Трампа

Чи захочуть вони розміщувати свої виробництва в США, де дорога робоча сила і висока вартість послуг й оренди, як того вимагає Трамп? Далеко не факт. Такі великі капіталовкладення, як будівництво автозаводу, носять стратегічний характер, а деякі аналітики кажуть, що президентство Трампа, як свого часу Джиммі Картера, може обмежитися тільки одним терміном перебування на президентському посту. Вже дуже "розколотою" сьогодні опинилася американська нація, що ми і побачили нещодавно з небачених із часу війни у В'єтнамі демонстрацій на вулицях американських міст.

Тому ймовірні протекціоністські дії Трампа, тимчасово створивши робочі місця в американських традиційних індустріальних галузях, можуть призвести до застою в міжнародній торгівлі й опосередковано завдати американській економці значного збиттку. Знизиться купівельна спроможність багатьох американських споживачів (багато конкурентоспроможних американських підприємств отримують вигоди від міжнародної торгівлі), що призведе до зниження попиту на американські автомобілі, до зниження продажів (а це стане фактором скорочення робочих місць в американській автомобільній промисловості, що буде неприємною несподіванкою для Трампа).

Світова економіка зараз вступила в період турбулентності, й поки ми мало що зможемо сказати про те, як розвиватимуться процеси в найближчому майбутньому. Чи проявить Трамп непохитну наполегливість і сприятиме поверненню американських підприємств у країну, або, побачивши зниження американської промислової потужності на міжнародних ринках, зупиниться і повернеться до політики, яку американські еліти проводили за останнього правління представників Демпартії? Цього ми не знаємо.

Але якщо припустити, що Трамп буде проводити обіцяну економічну політику, то як це позначиться на українській економіці? Вважаю, що нічого хорошого нас не чекає.

Україна перебуває в тій самій економічній зоні невизначеності, по якій сьогодні очікується "удар". Всі 25 років незалежності нашою економічною політикою було прагнення інтегруватися у світову економіку, стати гравцем, максимально включеним у міжнародні виробничі ланцюжки. Приватні власники великих промислових гігантів, які встановили після краху СРСР над ними контроль, отримували від цього значні вигоди. Це також було вигідно працівникам зазначених підприємств, а також власникам та працівникам підприємств деяких інших секторів економіки (так званих «підприємств-суміжників»).

Якби міжнародна політика вільної торгівлі продовжилася, ми поступово почали включати в ці ланцюжки й інші сектори нашої економіки, спираючись на початковий успіх металургів і сільськогосподарських виробників. Однак тренд домінування вільної міжнародної торгівлі закінчується, або в кращому разі буде сильно скорегований за рахунок протекціонізму деяких секторів американської та західноєвропейських економік.

Читайте також: Основні завдання нашого макроекономічного розвитку в 2017 році

Тоді слід очікувати уповільнення ходу відновлювальних процесів в українській економіці, які ми спостерігаємо останнього року, і які ми пов'язуємо, в основному, з міжнародною торгівлею. Як же нам бути в такому випадку?

Одним із виходів у такій ситуації я бачу тимчасову відмову від оптимізації нашої економіки в рамках рікардіанської теорії порівняльних переваг і перехід до розширеної версії диверсифікації нашої економіки з опорою на внутрішній ринок. Така наша політика, звісно, не зможе носити стратегічний характер, оскільки міжнародна торгівля має взаємовигідний характер і в стратегічній перспективі, я впевнений, світ повернеться до неї. Можливо, значно знизивши ступені небезпечної і ризикованої фінансової глобалізації, але зберігши глобалізацію товарну. Але найближчим часом, диверсифікація нашої внутрішньої економіки дасть нам можливість подолати її відоме гальмування, викликане можливим уповільненням зростання міжнародної торгівлі.

Тому нашому урядові та НБУ найближчим часом необхідно почати розробку оперативних заходів, які дозволять демпфувати майбутні зовнішньоторговельні шоки, якщо вони настануть, а ймовірність цього є, оскільки міжнародна економіка носить характер "сполучених посудин" і в ній усе дуже взаємопов'язано. Ми навіть не можемо точно уявити, де і як можуть негативно (а у певних секторах і позитивно) позначитися дії нової адміністрації Трампа на нашу економіку. Ми можемо тільки це припускати. Але займатися цими припущеннями потрібно вже зараз.

Я би вважав за краще готуватися до гіршого. Це буде розумним кроком. Створення центрів зростання української економіки усередині країни в неторговельному секторі економіки – будівництві інфраструктури, охороні здоров'я, освіті, науці, держпослугах – може дати нам певний перепочинок, щоб зрозуміти, як тепер працює світова економіка і чи носять ці зміни довготривалий характер. Все це необхідно для вироблення нашої конкурентної стратегії і для того, щоб наша економіка не почала втрачати робочі місця, а матеріальний рівень робітників не знизився. А це може статися зараз зовсім недоречно – в момент, коли економіка України вже почала органічно відновлюватися.