Історія вчить будувати, а не руйнувати мости. 25 років тому Польща першою країною в світі визнала незалежність України, нагадує у своєму блозі на "Новому часі" міністр закордонних справ України Павло Клімкін. В умовах, коли багато хто на Заході боявся дратувати Москву підтримкою самостійницьких прагнень нашої держави, Польща без вагань стала на захист нашого демократичного вибору. Так міг зробити лише той, хто знає справжню ціну не лише власної свободи, але й взаємної дружби.

Історія не була милосердною до наших народів. Не один камінь розбрату потрапляв у наше мирне співжиття. Як правило, його свідомо вкидали нам недруги, щоб викликати цю взаємну ненависть, що руйнує нас самих. Але зрілість і свідомість наших народів, помножена на незгасиму пам'ять спільних звитяг українців і поляків над зовнішнім ворогом, зуміли й це каміння перетворити на надійний фундамент приязні та добросусідства.

Більш ніж чверть століття Україна та Польща розвивають надзвичайно плідний діалог і конструктивну співпрацю, які сьогодні сформували зразковий рівень стратегічного партнерства. Польща – надійний союзник для України у протидії російській агресії, підтримує наш європейський і євроатлантичний трек. Сьогодні у Європі, мабуть, ще не існує більш відкритої і прихильної держави до навчання і працевлаштування співвітчизників, утілення перших стартапів, налагодження дієвої співпраці на перспективу. Масштаби українсько-польської взаємодії справді вражають – від взаємних інвестицій і торгівлі, енергетики, оборонної галузі до високих технологій і космічної галузі. Не кажучи вже про нашу близькість культурну і духовну.

Читайте також: Урок провальної дипломатії: чим у зовнішньополітичному вимірі є Польща

Звичайно, не всім до вподоби такий стан речей. Наші недруги добре знають, коли українці і поляки разом – вони непереможні. Тим паче в умовах гібридної війни проти України – коли нас не вдалося зламати військовими методами, ворог шукає шляхи для внутрішньої дестабілізації та намагається нанести удар із тилу. Впродовж останніх місяців ми всі були свідками безпрецедентних актів вандалізму: спочатку він намагався розхитати нашу довіру і дружбу, вчиняючи підступні й цинічні провокації на українських могилах у Польщі, а пізніше вдаряючи по найсвятішому, що бережуть поляки в Україні, – місцях пам'яті. Безперечно, що "цей незнаний досі злочинець" намагається знову вкинути камінь розбрату в наші дружні відносини. Проте, він мислить імперськими "понятіями" і, мабуть, нездатний збагнути, що єдине, чого йому вдасться досягти своїми цинічними провокаціями, так це ще більшу єдність, тіснішу дружбу і взаєморозуміння між українцями і поляками. Всі ці каміння йому повернуться.

Обидві наші сторони прекрасно розуміють джерело цих провокацій і працюють над тим, щоб виробити ефективний механізм їх упередження та протидії. Прикладами цьому є відбудова пам'ятника та спільна молитва в Гуті-Пеняцькій, оперативне відновлення осквернених могил у Львові та Підкамені, вдосконалення засобів захисту вразливих місць та установ. Гадаю, маємо взяти ці місця до цілодобового ефективного спостереження.

Проте ми не обмежуємося тільки реагуванням на події.

Одним із елементів нашої проактивної позиції є відновлення роботи Форуму партнерства – платформи взаємодії, спрямованої на зміцнення конструктивного українсько-польського діалогу на рівні громадянських суспільств. Здавалося б, що після останніх інцидентів із плюндрування польських місць пам'яті в Україні, неминучою мала би стати криза у відносин Києва і Варшави. Натомість, всупереч сподіванням зловмисників, Київ і Варшава ще глибше усвідомили – це наша спільна справа, спільний виклик і відповіддю на нього є ще тісніша співпраця.

З обох боків ми якісно оновили склад форуму, запросивши провідних науковців, політологів, журналістів, представників неурядових організацій та навчальних закладів. Такий формат дозволить вести відкритий і неофіційний діалог, розробляти нетривіальні підходи та рекомендації для вирішення актуальних питань.

Шляхом інавгурації де-факто нового Форуму хочемо, насамперед, привернути увагу широкої громадськості до конструктиву і позитивів українсько-польських відносин, яких у десятки разів більше від різного роду нав'язаних стереотипів і цинічних провокацій.

Читайте також: Адам Міхнік: мислитель, про якого писатимуть та пам'ятатимуть і за 100 років

Проте це не означає, що Форум уникатиме складних питань, у тому числі історичного характеру. Ми не боїмося говорити про історію, не уникаємо складних і трагічних сторінок. Ми не ділимо жертви на своїх і чужих, не присвоюємо собі виключні лави переможців чи потерпілих. Ми усвідомлюємо складність історичних сплетінь і розмаїття думок. Але без жодного тиску чи нав'язування ззовні ми здатні об'єктивно оцінити свою історію, визнати помилки і вказати їх винуватців. Гадаю, польське суспільство найкраще переконалося в цьому, коли в липні 2016 року президент Петро Порошенко та делегація України у Варшаві зв власної ініціативи відвідали меморіал жертвам Волинських лихоліть, у молитві і покорі схилившись перед пам'яттю невинно убієнних.

Діалог щодо складних сторінок історії необхідно скерувати в конструктивне русло та перетворити на джерело нових можливостей для співпраці, а не розпалювання конфліктів. Саме тому я переконаний, що Форум, до складу якого увійшли найкращі представники експертних кіл – політично незалежні та неподатливі на популізм, є запорукою успіху на шляху до повноцінного історичного примирення без політичних спекуляцій і взаємної упередженості.

Пізнаючи історію, ми повинні навчитися будувати шляхи в майбутнє. Руйнувати або діяти за принципом "розділяй і володарюй" – це не наш вибір. Даючи старт оновленому складу Форуму, разом з моїм близьким другом, міністром закордонних справ Польщі Вітольдом Ващиковським ми єдині в переконанні, що українсько-польському стратегічному партнерству не має альтернативи.

І без цього партнерства немає майбутнього для європейського проекту, що є нашим спільним надбанням.