Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 29 березня

Постріл у польсько-українські відносини: провокації виходять на новий рівень

Те, що сталося вночі в Луцьку, – свідчить, що провокації виходять на новий, ще небезпечніший рівень. Цілилися не лише в будинок польського консуляту, а в польсько-українські стосунки. Причому знову з використанням історії: "напад", "Волинь", "польський" – слова, які нині почують у новинах наші західні сусіди, мають налякати не менше, ніж сам факт обстрілу. Гадаю, кожен оглядач, який справді орієнтується в ситуації, може підтвердити загалом дуже приязне ставлення українців до поляків. Використання ж ворогом інформаційних рамок війни, що минула понад 70 років тому, у війні нинішній – упізнаваний почерк.

Порошенко й Дуда погодилися, що провокації не мають впливати на польсько-українські відносини

Порошенко засудив брутальний і цинічний напад на Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку. Президент України поінформував, що доручив посилити охорону не тільки дипломатичних представництв в Україні, а й місць історичної пам'яті. Порошенко запропонував залучити польських фахівців до складу оперативно-слідчої групи для встановлення винних у цьому злочині. Лідери двох держав погодилися, що жодні провокації не повинні впливати на дружні польсько-українські відносини. Співрозмовники домовилися продовжити контакти на найвищому рівні.

Підсумки минулого парламентського тижня: економічний успіх і провал із деклараціями

Важко однозначно оцінити роботу Верховної Ради минулого тижня. З одного боку цілковитий успіх в економічному секторі завдяки ухваленню великого пакету із восьми економічних законопроектів, а з іншого – несподіваною #зрадою виявилось ухвалення законопроекту про декларування для військовослужбовців. Під час ухвалення з голосу було внесено чималу кількість правок Тетяною Чорновол, які зобов'язують подавати декларацію особи, вповноваженої на функції держави, невизначене коло представників громадських організацій і запроваджують важелі тиску на них.

У Варшаві голови парламентів України, Литви й Польщі домовилися про співпрацю. ФОТО

Під час засідання асамблеї обговорили остаточну оперативну готовність та майбутнє спільної Литовсько-Польсько-Української військової бригади. Остаточно бригаді присвоєно ім'я Великого князя і полководця Костянтина Острозького​. Ми домовилися, що незабаром нашій спільній бригаді буде надано військовий прапор. А гаслом бригади стало: "Об'єднані для миру". Завжди в історії, коли наші держави були разом, – ми перемагали. Разом із головами парламентів Литви та Польщі запланували спільний візит до Брюсселя, Вашингтона та Лондона з метою переконати лідерів США та ЄС у важливості активізації допомоги Україні та в небезпеці з боку путінської Росії.

Чому не можемо порозумітися із росіянами у ставленні до протестів

Й от людина з Росії пише, що їм тоді було все одно проти чого протестувати, аби не сидіти на лекціях. Тепер увага! Їх кликав "воздух свободы" – снікерси, марси, рок-н-рол і терті джинси. Це п'янило голову, за це вони виходили. Проти зносу готелю "Англетер", наприклад (кількаденна акція на дві тисячі людей, студентів). Але зараз людина розчаровується в результатах тодішнього протесту – ми, мовляв, перемогли й отримали все, чого хотіли, а також на додачу те, проти чого тепер виходять на вулицю наші діти. Симптоматично, що людина вважає, буцімто українська революція – це про мереживні трусики і ЄС.

Як ми стукаєм у дно на тему інформаційної безпеки

Скільки разів уже йшлося про те, що інформацію про ситуацію на полі бою мають лише командири підрозділу, що бере участь у бойових діях. Решта – ворожіння на кавовій гущі! Одначе на третій рік війни наші "відповідальні" громадяни й далі засмічують інформаційний простір неперевіреними істериками під час активних бойових дій. Невже це так складно – мовчати?

Сварітеся, брати мої. У цьому є сенс

Думаю, що всі ці с̶р̶а̶ч̶і̶ дискусії, які ми зараз маємо, – це добре. Це теж сегмент навчання демократії. Люди бачать, що думають інші (ботів викреслюєм), розуміють, що життя, крім чорного і білого, має ще інші відтінки. І так міліметр за міліметром суспільство рухається. А воно таки рухається. Навіть за методом - крок назад – півтора вперед. Колись один відомий чеський дисидент сказав мені: "Знаєш, чому в Празі була революція, а в СРСР – ні? Бо ми мали багато пивбарів, і там між собою спілкувались". Так що "сварітеся, брати мої"). У цьому є сенс. Бо після хорошої сварки дружба стає міцнішою.