Карл Маркс мав служницю, Ленхен Демут. Взяв він її ще у Вестфаленів, тобто родини дружини, Дженні.

1851 року Ленхен народила сина, його назвали Генрі Фредеріком, або просто Фредді. Батьком був Карл, який мав усього 33 роки.

Читайте також: Соціалістична ідеологія: чи можна ощасливити людство?

Це був скандал, Маркс і Дженні Вестфален провадили відносно "респектабельне" буржуазне життя в Лондоні, в них був будиночок в Кентіш-тауні, і трималися вони здебільшого на гроші капіталіста Енгельса. Звісно, ніяких там дітей від служниць, ніяких там "незаконно народжених" пролетарів у родині бути не могло.

Енгельс і тут допоміг: йому не було чого боятися, мешкав він (таємно) зі пролетарською дівчиною Мері Бернз, не був офіційно одружений – тож заявив, що Фредді – його син. Надалі Фредді однак віддали в родину якихось сусідів. Ну, бо нікому не був потрібний.

Фредді інколи давали змогу бачитися з матір'ю, але заходив він через вхід для слуг. Після смерті Маркса його продовжували вважати сином Енгельса – але Енгельс у своєму заповіті його не згадав. Ну, мовляв, не мій син. Фредді, кажуть, мав Марксові очі, працював токарем у Лондоні, був активістом у Гекні й мало говорив про свою родину. Помер він 28 січня 1929 року.

Коли Вільгельм Лібкнехт, один із засновників німецької соціал-демократичної партії, згадував про Ленхен Демут у домі Маркса, він говорив, що "вона здійснювала над ним щось на кшталт диктатури", і Маркс "корився цій диктатурі, як ягнятко". Революційне бородате ягнятко.

Читайте також: Перший переклад антиутопії Орвела – український. У виданні "Колгоспу тварин" безпосередню участь узяв сам автор

Пролетарська дівчина Ленхен Демут подарувала великому теоретикові пролетарської революції Карлові Марксу сина-пролетаря. Який йому одначе не знадобився.

Пролетарська дівчина Ленхен Демут також здійснювала диктатуру над буржуазним інтелектуалом Карлом Марксом.

Ось вона, справжня диктатура пролетаріату.