Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 23 червня

Путін спробував зіграти "доброго слідчого" – вийшло незграбно й карикатурно

Полковник Путін нагадував слідчого КГБ, який намагається викликати якусь довіру у свого підслідного, демонструє якесь знання близьких йому реалій і власне "людське обличчя". Однак для української аудиторії це було незграбно й справляло карикатурне враження. Водночас, розводячись про Франка, Грушевського, Драгоманова й Чорновола, Путін не назвав жодного "реєстрового" українського націоналіста: ані Дмитра Донцова (з яким Путін і його соратник "Дімон" Медведєв мали спільну альма-матер – правничий факультет Санкт-Петербурзького університету), ані Миколу Міхновського, ані Євгена Коновальця, ані Андрія Мельника, ані Степана Бандеру, ані Ярослава Стецька.

Нормандський формат по-новому: чого Україні чекати від Макрона

Отже, Путінові доведеться в черговий раз засвітитися в ролі брехуна. Але йому також доведеться потім відчути, що не всі погоджуються з роллю тих, кому цю брехню нав'язують. Путін, звісно, може відмовитися від участі в цій зустрічі. Але таким чином він себе заганяє в кут. Він ще раз, цілком офіційно, підтверджує, що йому нема з чим їхати на таку зустріч, що в нього немає аргументів, що ті факти, які йому буде наводити українська сторона чи західні країни, будуть для нього такими, на які він не зможе дати відповідь. Тобто це визнання поразки.

У Києві вбили начальника розвідки 1 батальйону 14 ОМБР

Служив у Мар'їнці, вбили в Києві. Він заснував і очолив Всеукраїнську профспілку ветеранів АТО і волонтерів. Він захистив свого сина-музиканта біля Золотих воріт. Смерть від ножового поранення. Вбивцю затримали. Ведеться розслідування. Попередньо відомо, що поблизу Золотих воріт на синтезаторі грав молодий музикант. Одному із перехожих здалося, що музика була надто гучною. Він підійшов до музиканта, виник конфлікт. За музиканта заступився батько. Після сварки невдоволений перехожий витяг ножа й завдав ножового поранення в серце батькові музиканта. Рана виявилася смертельною.

Україна втратила багато часу. Без болісних реформ зміни неможливі

Нині Україна перебуває в умовах парадоксу: представники вітчизняного істеблішменту багато говорять про виключний потенціал країни, її унікальні можливості, проте наша держава пасе задніх за багатьма показниками соціально-економічного розвитку. Темпи повернення України до європейської сім'ї народів надто низькі, щоб мати підстави ними пишатися. Зміни та перетворення мають радше вимушений характер, а у вітчизняної еліти часто бракує політичної волі для необхідних перетворень. Буде помилкою вважати, ніби в Україні протягом останніх років не здійснено жодних перетворень.

Блогер про арешт Гужви: Нарешті ця гнида там, де їй місце

Із приводу Гужви. Просто нагадаю, що, за впертими чутками з поінформованих джерел, він побудував свою срану помийку на приблизно 50 млн. грн, промитих через один із конвертів Саші-стоматолога. Якщо хтось забув, хто це, нагадую: старший син Янека. Саме ця схема давала йому можливість не отримувати оперативне фінансування з рашки й казати, що сайт існує суто на його особисті кошти. За цим під*расом у поганому сенсі слова полювали давно. Є кілька проваджень ще по його роботі в вєстях. Один із його колишніх заступників – росіянин Люкайтіс – утік, бо саме він підписував всі фінансові документи.

Гельмут Коль: державник не для всіх

Усе це затьмарює чесноти Гельмута Коля. Возз'єднання Європи передбачає не лише згоду між великими державами, а й убезпечення життя для маленьких. Післявоєнне франко-німецьке примирення стало тільки міцнішим після включення країн Бенілюксу. А серйозним прорахунком Ostpolitik було те, що кращі відносини з Росією та, як результат, гармонійніша розбудова відносин усередині Німеччини ставилися вище за інтереси інших країн. Якщо говорити грубо, то західнонімецькі лідери домоглися бажаних відносин зі Східною Німеччиною за рахунок замирення Кремля. І це було зроблено коштом інших поневолених держав.

Що ліпше хорошого й чи варто позбуватися печалі

Чи українські слова печаль та хороший, хорошо, які так часто вживають в українськомовній творчості, і чи є ліпші їхні відповідники. Слово печаль уживане далеко рідше, ніж його синоніми смуток, сум, туга, журба, зажура тощо. Замість печаль у фразеологізмах використовуємо инші слова. Порівняймо: это не моя печаль – це не мій клопіт; не было печали – не мала баба клопоту; лицар сумного образу, а не печального образу. Слово хороший є у всіх словниках української мови, але особисто я замість нього використовую добрий, гарний, файний, красний, ловкий.