Гарний принцип автономії закладів щодо способів/підходів/форм реалізації закладом своєї державно-національної пронародної місії у нас здебільшого просувається як засіб до вільного доступу на вступ випускників школи до ВНЗ. А потім на отримання диплому у незалежності від результативності навчальної діяльності. При цьому чомусь часто робляться посилання на закордон, згідно з якими начебто там не має жодного контролю за вступом на навчання у сегменті вищої освіти.

Дивує, звідки оця неправда, що "Во Франции действует правило, что все могут поступить в университет, но через год нужно сдать экзамен и получить право на продолжение учёбы"?

НЕПРАВДА

Щодо Франції, то ...

По-перше, без успішного випробування через "вас" (аналог нашого ЗНО, лише без завдань з варіантами відповідей, а необхідно показати розгорнуту відповідь) до університету не приймають.

По-друге, на прийом до ВНЗ мають право лише випускники академічних ліцеїв. У професійних ліцеях ця лінія здобуття освіти (вищої) обривається.

Читайте також: В українській освіті йде боротьба двох сил

По-третє, успішним для їхнього аналога поєднання ДПА та ЗНО є рівень у 50% абсолютних балів (береться середнє значення, яке враховує коефіцієнт значимості предмета).

По-четверте, кожен випускник академічного ліцею за п'ять днів здає 10 предметів ЗНО, по два у день. Зранку - профільний (4 години), після 2-х годинного обіду - загальноосвітній 
(2 години).

Це складає всі предмети, що ліцеїст освоює відповідно до свого профілю протягом трьох років старшої ланки загальної середньої освіти, яка відповідно до освітньої політики Франції та сотні інших країн світу має один варіант - ліцей є окремою юридичною особою і НІКОЛИ не поєднується з І-м та ІІ-м ступенем ЗСО. До ліцею не переходять, а вступають через ЗНО для випускників 9-го (випускного) року навчання в основній школі.

По-п'яте, до ВНЗ можна вступити лише на факультет свого ліцейського профілю.

По-шосте, випускник, який успішно здав СВІЙ "бак" автоматично вступає на відповідний факультет лише СВОГО регіонального університету (ось тут мабуть і "сидить" думка, що там беруть до ВНЗ кожного бажаючого). Для вступу до ТОП-університету чи вузькопрофільного ТОП-інституту окрім "баку" треба ще пройти письмове більш складне випробування у самому цьому ВНЗ.

Далі, після кожного семестру у ВНЗ на наступний семестр допускається знову ж лише той, хто отримує у середньому за сесію 10 балів з 20-ти. За спробу списати, повторюю - не за списування, а лише за спробу до того, студент з ВНЗ відраховується і втрачає на п'ять років право повторного вступу до будь-якого ВНЗ країни.

Читайте також: Співаковський: за 2 місяці не можна міняти правила гри

Приміром, у Ліонському технологічному університеті, де вчиться наша випускниця Ася Загребельна, було так, що лише 30% її одногрупників-першокурсників (до речі, з отих випускників академічних ліцеїв) подолали прохідний для другого семестру поріг.

ПРАВДА

До речі, наші ліцейські вчителі математики, котрі мають щороку 200-бальників на нашому ЗНО, можуть підступитися успішно лише десь до 30-40% змісту французького "баку" з математики для тамтешніх профільних ліцеїстів. Іншу частину їм ніколи не випадало наживо бачити у своїй програмі. Зрозуміло чому: десять предметів на три роки, з яких 4-5 поглибленого вивчення у закордонних старшокласників і 22 предмети в українських, більшість з яких мають дві, а то й одну годину на тиждень протягом двох років в умовах класу з багатоваріантними учнівськими освітніми пріоритетами.

Так, за радянських часів наші, спеціально відібрані з числа кращих, вчителі старшої школи та викладачі ВНЗ з математики, фізики/хімії (там це один вчитель) та біології могли за умови володіння мовою успішно працювати за французькими предметними програмами у колишніх колоніях Франції поруч з контрактниками-французами. Але ж і тоді на це був здатен далеко не кожен, а нині - як воно стало, у нас з навчанням наукоємним шкільним /вузівським предметам?

Читайте також: "Колективний розум" нашої Верховної Ради відстає від світової освітньої цивілізації років на 70

Якщо лише 8% школярів вибирають фізико-математичний профіль, то який у нації запит на вчителів цих предметів?

Чи ж буде вищий державний освітній менеджмент здатним на конструювання ТАКОЇ новітньої мережі профільних академічних та професійних ліцеїв, яка б стала основою осучаснення суспільно-економічного базису нації та фундаментом її подальшого розвитку?

Чи так і лишиться на рівні «мистецтва» досягати компромісів з прихильниками старої радянської моделі буття, де визначальними є тіньові домовленості, блат, клановість та пристосуванство?

Історія зазвичай вчить тому, що нічому не вчить і ризики втрати історично-перспективного майбутнього в українського народу як колись, так і нині лишаються високими. Головним як колись, так і зараз негативним чинником були і є управлінці, котрі виявляються нездатними вийти за межі політики компромісів з архаїчною історією минулого. Попри гарні приклади, приміром, прибалтійських країн, які мали та мають у рази менші ніж Україна ресурси.