Всі обговорюють, як один журналіст вигнав іншого зі студії за відмову говорити на тій мові, яку визначив ведучий (журналіст Остап Дроздов попросив залишити студію політолога Юрія Романенка після відмови останнього говорити українською, не зважаючи на кількаразові прохання ведучого. Інцидент стався під час прямого ефіру на телеканалі ZIK – ред.)..

Так завжди у нас буває, думки розподіляютсья між двома дурними вчинками розумних людей.

Виштовхувач російськомовного колеги був неправий. Він же запросив людину на передачу не солов'їну слухати, а думки. Вигнаний теж герой. Знає ж, що в країні мовне питання, умовно мовне.

Читайте також: Про мовну психотравму і українське ґетто

Насправді йдеться про ментальні розбіжності і почуття національної солідарності. Міг би не відмовлятися від українського у прямому ефірі та в пику колезі з його аудиторією. Досить було мотивувати свій вибір мови.

На жаль, картина типова. Російськомовна людина ніколи не повинна відверто чи таємно виступати проти мови країни, де вона живе у своїй, великій або дрібній, національній громаді. Тому, що несприйняття мови означає несприйняття культури, тобто всього з нею пов'язаного.

Читайте також: А в Україні знову скандал. Знову на ґрунті "язика", але вже на міжнародному рівні – Ніцой

Це саме та розбіжність, що породила війну на Донбасі. З іншого боку, українцям, які вільно володіють рідною мовою не заважає розуміти, хто перед ними: агресивний москаль, зациклений на лінгвістичному невігластві, або громадянин України, який з різних причин не досяг досконалого володіння мовою.

На щастя журналістів, всім вистачило толерантності не хопати один одного за коміри перед камерами. Розійшлися тихо й мирно. Ось тільки ніхто не згадає, з якого приводу збиралися.