Історія української політики – це історії конфліктів. Мабуть, центральним серед них завжди був конфлікт президентів з прем’єр-міністрами. Як відомо, війни Павла Лазаренка з адміністрацією Леоніда Кучми закінчилися втечею Лазаренка з країни і тюрмою в США, а протистояння прем’єра Віктора Ющенка з другим президентом України змусило «ефективного банкіра і прем’єра» зайнятися будівництвом опозиційної партії. Не менш гострими конфлікти були у середині 2000-х між президентом Ющенком та прем’єрами Ю. Тимошенко, В. Януковичем, а потім знову Тимошенко. Коли президентом став Петро Порошенко, а прем’єр-міністром Арсеній Яценюк, історія знову повторилась. Не зникло протистояння і після того, як крісло очільника уряду зайняв Володимир Гройсман.

Як стверджують правники і політичні експерти, причина конфліктів не стільки в особистісних непорозуміннях, скільки у недосконалості Конституції, яка не передбачає чіткого розподілу владних повноважень між президентом і прем’єр-міністром. Та як би там не було, а протистояння між Порошенком і Гройсманом стають все помітнішими навіть в публічній площині.

Чи не вперше «неозброєним оком» конфлікт між президентом і прем’єром був підмічений журналістом Романом Чернишовим під час поїзди Гройсмана на Донбас. «Гройсман в Авдіївці позиціонує себе так, ніби президента в країні взагалі немає, а якщо і є, то так - на побілити-пофарбувати. Чую, заревнує Петро Олексійович, який не терпить конкуренції. Чим далі, тим важче буде приховувати цей поки маленький, але перспективний конфлікт», - написав він у Фейсбуці 31 січня цього року.

Згодом Володимира Борисовича почали звинувачувати у будівництві незалежної від президента владної вертикалі, у взятті під свій контроль «хлібних» сфер - ДФС, міністерства аграрної політики, «Укрзалізниці», та у спробах «пастися» на електоральному полі президента, піарячись на підвищенні мінімальної зарплати до 3 200 гривень, а також на ініційованій урядом пенсійній реформі, яка передбачає підвищення пенсій для 60% пенсіонерів та скасування оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів.

Але те, що між прем’єром та президентом є конфлікт - очевидним стало для всіх 22 червня, коли ВРУ розглядала законопроект про внесення змін до державного бюджету на 2017 рік. Тоді Гройсман наполягав на голосуванні за документ «в цілому». Проти пропозиції прем’єра відкрито виступили Ірина Луценко та Артур Герасимов, і «зусиллями» БПП законопроект був проголосований лише в першому читанні. Не дослухався до прохань прем’єра тоді ще й бізнес-партнер президента І. Кононенко.

Читайте також: Політолог: Порошенко, як і Янукович, хоче стати головним олігархом

На думку політиків і політичних експертів, у найближчий місяць, швидше за все, не варто очікувати протистояння в публічній площині між Банковою і Грушевського. Та вже у вересні, після повернення депутатів і топ-чиновників з відпусток між ними спалахнуть нові політичні баталії.

Політолог Руслан Бортнік вважає, що у відносинах між президентом і прем’єр-міністром «загострення стане можливим ближче до виборів, або до кінця каденції Порошенка, в разі якщо він не буде мати електоральних перспектив». На його думку, «тертя» з АП може закінчитися для Гройсмана відставкою, як це було неодноразово, коли виникав конфлікт між керівником уряду та оточенням президента.   

У той же час політолог Володимир Фесенко переконаний: «вінницькому» прем’єру навряд чи найближчим часом «світить» безробіття. «Так, президенту (напевно, будь-якому) хотілося б мати «ручного» прем'єра, але міняти главу уряду щороку, та ще в нинішній непростій ситуації, занадто ризиковано - можна спровокувати політичну кризу», - написав він у блозі на «УП».

На думку депутата від БПП Сергія Лещенка, Гройсман готовий до «самостійного плавання», а тому конфлікт між ним і АП буде посилюватися. «З настанням осені конфлікт Банкової і Грушевського лише загостриться: рейтинг влади падає, шлюпок на Титаніку вистачить не всім, і Гройсман, який пройшов оглядини в Лондоні, готовий піти в самостійне плавання», - пише він у статті для «НВ». І з оптимізмом додає: «Конфлікт у владі народжує і нові можливості. Конкуруючи з Порошенком за підтримку Заходу, Гройсман може стати двигуном реформ, які забуксували».

Читайте також: Політолог: Історія з львівським сміттям – це історія президентських виборів

Як вчить історія, боротьба правителя з власним оточенням і звуження кола довірених облич завжди закінчувалися перезавантаженням влади, або «закручуванням гайок» і переходом до авторитарної форми правління. Який сценарій чекає на Україну? Про це, ймовірно, ми дізнаємося вже незабаром. 

Марьян Ощановский