Я зараз у Швеції на перекладацькій резиденції. Цього тижня приїхали кілька нових резидентів. Знайомимося з одним із нових гостей. Вадим, письменник із Росії. Тиснемо руки, кажу, як мене звати і звідки я. На слові "Україна" його якось дивно пересмикує, і він одразу ж виходить геть. Спершу я подумала, що, може, йому так за війну незручно. Вирішила дізнатися, хто він і що, та й довелось ознайомитися з його творчим доробком, доступним онлайн. Виявляється, на резиденцію приїхав активний дописувач Russia Today.

Не можу не згадати одну статтю Вадима, написану під час Майдану, про Україну як проститутку, яку тр*хає Європа, поманивши до себе валютою. Ще він пише про “майдан головного мозку”, про те, які українці фашисти і “проходимцы, воры и мелкие жулики”. Про те, що Росія повинна суворо карати всіх, хто не визнає Крим російською територією. E коментарях можу дати посилання на ці опуси, але раджу не поспішати торкатися до “прекрасного” – мене півдня нудило від його писанини.

Читайте також: Російську імперську пиху підживлюють малоросійські комплекси українців

Вчора в нас була спільна вечеря. Спершу я думала, що не піду, бо просто не могла уявити, що буду сидіти з ним за одним столом. Але все-таки вирішила приєднатися, перед тим роздрукувавши кілька його статей, аби інші теж могли ознайомитися зі творчістю нового гостя. І після десерту мусила трохи згірчити нам усім вечір. Розповіла Вадиму, що прочитала його шовіністичні статті, і тепер він має нагоду сказати мені в очі те, що пише про Україну і українців. У відповідь почула бекання про “кримнаш” і що росіян в Україні нема, а на сході, звісно ж, "громадянська війна".

На цих словах підхопилася не я, а Павел із Польщі зі словами: “What you are saying is crap”. Ґудмундур з Ісландії перелякано глипав на мене і час від часу тримав за руку. Маар’я, шведська письменниця родом з Естонії, яка ніколи не знала свого батька, бо її мама вагітною мусила виїхати з Естонії, а тато залишився боротися в русі опору проти радянської окупації, хитала головою, кажучи: ”Nothing has changed". Саку з Фінляндії, Сара з Норвегії, Маар’я з Естонії – вони, здається, взагалі не могли уявити собі, що людина при здоровому глузді може мати таку позицію. Ірина, перекладачка з Москви, прочитавши його писанину, лише повторювала, яке це жахіття.

Зранку Вадим залишив на кухні листа-звернення до всіх резидентів із поясненнями, що він ніякий не шовініст, бо завжди виступав за рівність чоловіків, жінок і ґеїв. Бажаю Вадимові, щоб колись настав той час і хтось пояснив йому різницю між шовінізмом і сексизмом та гомофобією. Або, може, сам здогадається перевірити у словнику визначення термінів.

Читайте також: Що заважає владі впоратися зі проросійськими медіа в Україні

Я надіслала листа директорці резиденції з прикріпленими статтями новоприбулого пана. Мій запит простий – хіба може Центр перекладачів і письменників приймати особу з шовіністськими поглядами, котра відкрито підтримує російську окупацію?

Для Вадима вчорашня вечеря закінчилася моїми словами: “You better leave now. You are not welcome here”. Це була єдина можлива реакція на його присутність. Він має повне право обирати, на чиєму боці бути, обслуговувати чи ні путінський режим. Але Вадиму варто знати: якщо він на боці путінських щурів, краще йому залишатися у своїй пітерскій норі. Тому що в цивілізованих країнах він ”not welcome”.