Сьогодні, 7 листопада, – 100 років із дня Жовтневого перевороту. 

Не кажу "революції", бо революція, як у нас українців заведено, – це моральний катарсис і час зростання народу, а не деградація охлосу, коли якийсь пройдисвіт випихається на броневичок. 

Читайте також: Свято без причини: 1917 рік і глухий кут Росії

Жовтневий переворот став спробою перелицювати наскрізь зогнилу Російську імперію, вдихнути їй нове життя через нове ошуканство народів і мобілізацію ницих інстинктів плебсу. По суті внаслідок Жовтневого перевороту російська "матрьошка" змінила оболонку – з монархічної на псевдопролетарську, і це дозволило збанкрутілій імперії не лише проіснувати ще сім десятиліть, але й увійти до двійки найсильніших держав. 

Хоча врешті-решт це закінчилося ще більшим виснаженням і крахом. 

Добре допомагає просвітлювати мізки історична правда, особливо персональна. 

На пешому з цих фото, ще дореволюційному – родина мого прапрадіда з сестрами прапрабабці. Мій прадід – один із цих дітей. 

Читайте також: Цього дня почалося втілення найтрагічнішого соціального експерименту в історії людства

На другому, післяреволюційному фото мій прадід уже зі власними дітьми, менший із них – мій дід Сергій, 1924 року народження. Як видно, революційний прогрес звівся до втрати взуття – "большевікі спьорлі".