Активізація прихильників "вільного ринка землі", виявляється, пов'язана із тим, що за місяць добігає мораторій на продаж. Дивні якісь прихильники, із сезонною активністю. Більшу частину часу вони сидять тихо і рівно, а як тільки маячить можливість продажу землі - тут же висипають натовпом в коменти, і репетують, що не можуть своєю власністю розпоряджатися.

Для початку давайте за власність поговоримо. Спочатку цитата, здається, із Шаламова: "Ты пойми, твой золотой зуб - это не твой зуб, и даже не мой зуб. Это их зуб. И у тебя он только потому, что еще им не нужен. Поэтому давай побыстрее его проиграем, чтобы тебя потом не прибили в уголке".

А й дійсно, з чого ми узяли, що видані людям земельні акти означають, що після запровадження ринку землі вони зможуть її вільно продати за достойну ціну. Ось вам типова ситуація, яку дуже добре знають українські фермери: приходять серйозні люди і кажуть - ми із страхової контори, зараз життя важке, а у вас діти й родина, всяке може трапитися. Тому передайте нам по "особливій ціні" вашу землю, а ми потурбуємось, щоб ваша донечка (чи синочок) не постраждали. Ось і бланк угоди про купівлю-продаж, або навіть дарування, вам треба тільки підпис поставити.

Саме так, це звичайне рейдерство. І якщо ви думаєте, що вас це не зачепить, або що ви легко відстоїте вашу власність в суді - то не забудьте, що суд тепер справа дуже дорога, а справи про рейдерство тягнуться роками... якщо взагалі тягнуться. Ось вам цифра, яку вам ніколи не скажуть в прокуратурі - 7 000. Це приблизно стільки підприємств змінило власників через рейдерські атаки за каденцію Януковича. А відстояти назад свою власність змогло заледве кількадесят. Решта втратили свою власність, вибачте, за фук. І це були не останні люди, підприємливі, ризикові, і навіть достатньо заможні. З чого ви узяли, що будете вправніші за них?

Читайте також: Земельна реформа: чи потрібні Україні поради іноземних експертів?

Але це, так би мовити, очевидна загроза. Є загрози іншого порядку, тому що не далі як вчора я побачив активого рекламщика... ваучерної приватизації землі, причому в гілці у Костянтин Матвієнко.

О, звичайно, він так не назвав свій план "народного капіталізму". Він просто запропонував акціонувати землю. Видати кожному громадянину по набору акцій без права торгу на 25 років, кожна із яких еквівалентна 1 га землі, потім землю продати на прозорому аукціоні (мені тут же чомусь згадалось Прозорро, яке не дурив тільки лінивий), а потім по акціям люди будуть отримувати ренту, яку по договору будуть реінвестувати в економіку України. І таким чином, у нас виникне "економічна потуга", яка виведе нас в число перших країн світу.

Перш за все, це ваучерна приватизація, вид в профіль. Що таке ваучер, знаєте? Ваучер - це такий акт, який завіряє право людини на отримання товару, або його грошового еквівалента. Тобто, коли вам будуть казати, що "приватизаційні сертифікати", чи "спеціальні акції" - це зовсім не ваучери, одразу бийте в око - перед вами жулік. Будь-який акт, який засвідчує ваше право на власність, її частку, або їх грошовий еквівалент - є ваучер, як би його не називали.

Акціонування землі, насправді, це найгірший варіант, який тільки можна собі уявити. Навскидку я можу вам назвати мінімум три абсолютно законних способи не тільки обнулити вартість ваших "спеціальних акцій", а й забрати у вас їх за пляшку горілки. Не вірите?

Спосіб перший. Занулення цінності.

Акціонування завжди передбачає оцінювання товара. Кожна акція має номінал - це сума, на яку ви можете заявити своє право. Якщо акція без права торгу 25 років, їх номінал змінюватись не буде (як і рента, яка від того номіналу буде танцювати). А от цінність грошей за ці 25 років може змінитись. Наприклад, за останні 20 років гривня знецінилась в 12 разів. Таким чином, контролюючи економіку та НБУ, вітчизняна олігополія легко і просто після видачі вам акцій обвалює гривню, і ваша омріяна рента стає рівною одній пляшці водки. Або буханцю хліба. Тоді як реальна цінність землі ніяк не зміниться, і, будучи майном реального власника, буде генерувати реальні прибутки. З яких вам перепадатимуть копійки. Спитайте у власників "ваучерних" акцій хімзаводів, наприклад, багато вони дивідендів отримали за всі ці роки.

Спосіб другий. Занулення ренти.

Добре, припустимо, що все у нас нормально, цінність гривні не упала, а навпаки, росте, і ми отримуємо ренту по нашим акціям. Однак що таке рента? Рента - це додатковий дохід, який отримується підприємцем понад певний прибуток на затрачену працю і капітал. Тобто, реальний власник землі виробив продукт, продав його, отримав прибуток - і частину цього прибутку віддав вам. А тепер ми робимо финт вухами, створюємо фірму-прокладку, якій продаємо товар по собівартості, а та уже продає за повну цінність. Результат: ваша рента дорівнює нулю, а реальний прибуток десь в офшорах. Саме по такій схемі зараз працюють всі заводи і фабрики в Україні, які офіційно збиткові, а їх власники можуть собі дозволити щокожні вибори купувати собі по партії разом із "електоратом".

Спосіб третій. Деривативи.

Припустимо, що цінність гривні не упала, і ми дожали власників не ховати прибутки в офшори. Рента поступає на ваш рахунок, і ви хочете її вкласти. По договору ми маємо реінвестувати їх в українську економіку. Значить, замість грошей нам видадуть іще якісь документи - які називаються деривативами, тобто, засвідчують право на додаткову цінність, згенеровану вашою власністю. Слово "дериватив" означає "похідний", тобто, це цінні папери, похідні від вашої "спеціальної акції".

З часом цих деривативів стає дуже багато, і вони активно обертаються в економіці - тому що на відміну від "спецакцій", якими не можна торгувати 25 років, вони є валідним платіжним і закладним засобом. Ними розплачуються, видають під них кредити, розміщують як депозит і так далі. Тобто, вони генерують додаткову вартість самі по собі. Якщо економіка сильна, вона зможе створити достатньо товару, щоб підкріпити цю "віртуальну" додаткову вартість. Але якщо вона експортно-орієнтована, і більше того - моногалузева - а нас уперто схиляють до орієнтації на "аграрну супердержаву", то при найменшій зміні на зовнішньому ринку економіка зупиняється.

Так, як це сталось в 2008 році, коли попит на метал сильно упав, а наша економіка на дві третини забезпечувалась експортом низькоякісного металофабрикату. А тоді дзвенить "марджин колл", і надута нами фінансова бульбашка лопає. Всі деривативи втрачають цінність, а ви залишаєтесь навіть не на бобах, а із велетенським боргом, який виник на пустому місці. Який ви зможете обнулити єдиним способом - віддавши вашу "спеціальну акцію".

Читайте також: Старі граблі, або Що пропонує влада замість земельної реформи

Якщо я навскидку три способи придумав, уявіть собі, скільки їх придумають наші схемщики.

Ось чому ринок землі НЕ МОЖНА ЗАПРОВАДЖУВАТИ, поки в Україні панує олігополія. Ринок землі - це остання реформа, яка повинна завершати комплексний цикл всіх інших реформ. І розпочинати цю останню реформу можна тільки тоді, коли у вас є механізми захисту вашої власності, стабільна валюта, і сильна економіка.

Dixi. Далі самі думайте.