Голосування Генасамблеї ООН 19 грудня, звичайно, не є найважливішим, на відміну від голосування в березні 2014 року на підтримку територіальної цілісності України, пише у своєму блозі на "Новому часі" дипломат Богдан Яременко. Тоді й потрібно було продумувати на державному рівні, якою має бути реакція на результати того голосування. Наприклад, на мою думку, Україна не має підстав для дипломатичних відносин із тими 11 державами, які 2014-го проголосували "проти".

Що ж до резолюції щодо Криму цього року, то вона, безумовно, важлива. Цей документ дає політичні та правові оцінки того, що відбувається, й це важливо із позиції повернення уваги до кампанії порушення прав людини в Криму й у цілому, звернення уваги на тему окупації Криму. Це важливо і для зниження тиску на кримських татар, українських активістів, які залишилися на півострові. Але все це, звичайно, поточна річ. Прийнята 19 грудня резолюція не є етапним документом. Торік Україна вже проводила аналогічний документ. І, на жаль, факт життя полягає в тому, що на період окупації Криму Україні потрібна максимальна кількість таких резолюцій, і проводити їх потрібно щорічно. І для цього українській дипломатії доведеться докласти ще багато зусиль.

Читайте також: ООН раніше від України офіційно визнала, що триває російсько-українська війна – Голобуцький

Втім, тільки дипломатичних методів тиску на Москву, на жаль, недостатньо. Потрібні й економічні, й політичні, й інформаційні, й військові методи зокрема. Що ж до дипломатії, то тут інструментарій абсолютно зрозумілий: є резолюції і є санкції міжнародних організацій, окремих держав проти РФ. Але цього, повторюся, недостатньо.

Незважаючи на те, що резолюцію підтримали тільки 70 держав, і документ не носить системного характеру, він однак формуватиме певне політико-правове тло навколо конфлікту України і Росії.

Читайте також: Обережно, злий собака! У нас з’явився ще один противник

Проти резолюції щодо Криму проголосували 26 країн-членів Генасамблеї ООН. Серед них і Білорусь. І вкотре ми спостерігаємо якусь спробу України вдавати, що вона "ображена" й чогось не розуміє в поведінці Білорусі, що ми чимось здивовані. Нагадаю, що 2014 року на Раді Європи Білорусь теж голосувала проти України. Тому безглуздо зображати, що це якась велика політична гра, й Білорусь нібито не розділяє підходів Росії щодо війни й окупації українських територій.

Білорусь є формальною, офіційною союзницею Росії. У них є договори, які зобов'язують проводити скоординовану зовнішню оборонну політику. Тому позиція Мінська абсолютно чітка, він не лавірує між Заходом і Сходом. Білорусь є частиною Сходу, й усе, що стосується Білорусі, потрібно розглядати як продовження російської політики. Тому в тих, хто серйозно займається зовнішньою політикою, ніяких здивувань щодо факту голосування Білорусі проти України бути не може.