Повторення – один  із законів музики. Класичні симфонії будуються на повторенні тем і мотивів; барокові фуги будуються на повторенні мелодій і їхніх множинних дзеркальних відображень; джаз будується на повторенні "стандартів" і нескінченних варіаціях навколо них; поп- і рок-музика будуються на повторенні куплетів і приспівів.

І навіть більше: суть музики – у повторенні. Можна собі уявити мелодію, яка звучала тільки один раз в історії, і її більше ніхто не переспівував, не відтворював, не насвистував, не записував і не згадував – але це просто красивий авангардний сюжет, який лише здатен оголити всю драму музичного твору, який відбувся тільки раз – і потім його забули.

Читайте також: Повернення до себе: життя – це теж хвиля

Насолоду нам дає музика, яку ми хочемо повторити – заспівати знову, заграти знову, ввімкнути знову. Музиканти знають цей гачок, тому будують свої пісні на повторенні одних і тих самих речей – мовляв, зачекайте, зараз знову буде той самий приспів, який зводить вас із розуму. І ми чекаємо.

Це насправді досить дивна штука. Бо ми звикли цінувати "неповторність". Ця музика неповторна, ця краса неповторна, ця мить неповторна, говоримо ми, – і маємо рацію, бо неповторність у нашому скінченному житті – часто дуже високий ідеал.

Але водночас неповторність – це сувора реальність. Те, що тобі зараз, наприклад, 25 років 4 місяці 3 дні і 2 хвилини – не повториться ніколи.

Читайте також: Масовість та елітарність – поняття дуже відносні

Цей вечір тиждень тому з температурою повітря, яка вловлювала температуру твого власного тіла, із компанією людей, яких ти любиш, настрою, який ти обожнюєш, та алкоголю, від якого зранку не болить голова – саме в цій конфігурації не повториться ніколи. Прийде на заміну щось подібне, але таке саме – ні. Бо наше життя скінченне, в ньому є час і настрій, і випадок, і смерть.

Тому бажання повторень – це не завжди бажання банальності. Це бажання ритму. Бо ритм – це спроба схопитися за позачасове в самому серці часу. Це спроба повернутися, хоч усе навколо не повертається. Це спроба увійти в одну й ту саму ріку двічі, тричі, десять разів, сто сорок п'ять разів. Це мрія про "ще один раз".

Музика просто дуже добре відчуває цю нашу таємну любов до "ще один раз".