Російська громадська думка переживає сумніви, але до періоду розчарування Путіним ще далеко, пише у своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Всім, абсолютно всім уже зрозуміло, що від президентських виборів у Росії в березні вже нічого не залежить, що обирається Путін – він проходить хоч тушкою, хоч опудалом. А раз так, то йти на ці вибори, які, м'яко кажучи, не є доленосними, великого сенсу немає. Тому я не сумніваюся, що явка буде нижчою, ніж на всіх попередніх президентських виборах.

І це вписується в загальну тенденцію. На початку 90-х, коли країна переживала якусь ейфорію, явка на виборах була понад 75%. Люди думали, що починається епоха змін. І це було дійсно так. Незважаючи на те, що зараз ці 90-ті шельмують, саме тоді Росія отримала конвертований рубль, приватну власність і ринкову економіку. Це саме все те, завдяки чому РФ піднялася в порівнянні з радянськими стандартами життя. Але звідтоді активність виборців іде під гору. На останніх президентських виборах у Росії 2012 року загальна явка становила 64%. На цих буде ще менше.

Читайте також: Чому ніякого захоплення Кремля Путіним і Ко не було

Пропутінські соціологи – ВЦДГД – заявили, що 67% опитаних підуть на вибори. Але це дуже мало. Тому що соціологічне опитування і прогноз – цілком різні речі. Коли ми говоримо не про опитування, а про прогноз, то в цю цифру закладають поправковий коефіцієнт на доброякісну брехню респондентів. Тобто прогнозна явка складе не більше 55%. І це з урахуванням традиційно "накрученої" явки в Чечні, Дагестані. Татарстані й інших електоральних султанатах.

Як інтерпретувати цю загальну втому виборців? Природно, Навальний казатиме, що ось він закликав не ходити на вибори, й люди не пішли. Але насправді це не зовсім так. Якійсь частині виборців просто ліньки відривати дупу від дивана, тому що й так усе зрозуміло: переможе Путін.

З огляду на цю логіку, явка буде низькою. Але це зовсім не знак того, що популярність Навального так сильно підскочила, а в Росії на кону – революційна ситуація. Ніякої революції я не бачу. Всі мітинги й ходи на підтримку Навального були підкреслено легалістськими. Жодної спаленої машини або розбитого скла. Це не революційний натовп. Це люди, які вимагають, щоб влада дотримувалася своїх же власних законів. І проблема Навального в тому, що він збивається на революційну риторику, а його група підтримки не є революційною групою.

Тому заклики Навального вийти 28 січня, звичайно, спрацюють. Але далеко не в тому масштабі й не з тією силою, на які Навальний розраховує. Підстав для революції в Росії немає.

Читайте також: Навальний – той самий Гіркін, тільки у профіль

Люди відчувають сумніви. Ніби Путін "підняв Росію з колін", коли "послав" Захід, і продемонстрував свою силу. Але життя від цього краще не стає. І ось громадська думка поки вперлася в цю загадку: як же так?

Пройде ще кілька місяців або навіть років, перш ніж росіяни спитають себе: а може, нас обдурили? І ось тоді почнеться те, що можна назвати періодом розчарування. Розмови про те, що зараз "запалає", – я цього не бачу. Можливі локальні регіональні протести – вчителів, лікарів, яким не платять зарплати. Але ця проблема вирішується за допомогою двох мішків грошей. А ось загальноросійського настрою презирства ще немає. Ось цього ще немає. Рано чи пізно буде. Але не завтра й не в четвер. Іще потрібно почекати.

А Володимир Володимирович пройде через вибори добре, потім почне закручувати гайки, тому що йому більше нічого не залишається. А Росія деградуватиме, поступово перетворюючись на таку собі нецікаву Аргентину, але тільки з атомною бомбою.