Вся історія з польським законом про Інститут національної пам’яті Польщі більше пов’язана із внутрішньополітичними процесами в Польщі, а саме — з дрейфом польського політикуму, а разом із ним і польського суспільства в напрямку націоналізму в найширшому розумінні цього слова: до ідеологічного та економічного егоїзму, до більш агресивного позиціонування себе на міжнародній арені та у відносинах із Європейським Союзом, Росією та країнами-сусідами. Цей дрейф має об’єктивну природу. 

Саме тому не варто було навіть очікувати, що якісь заяви українського МЗС або звернення Верховної Ради зможуть вплинути і змінити якимось чином цю еволюцію польської політичної еліти та суспільства. 

Читайте також: Дві надії: як уникнути крапки в довготривалому процесі польсько-українського порозуміння

З огляду на це, можна сказати, що Україна на даний момент розглядається Польщею і її політичним класом як молодший партнер в політиці, на інтереси якого не обов’язково та навіть не слід особливо зважати. Для нас це не дуже приємна констатація, але вона випливає із дуже багатьох чинників. По-перше, Польща сама взяла на себе роль адвоката України перед Євросоюзом, а також прикладу для України в економічному та політичному сенсі. По-друге, існує такий фактор як українські заробітчани в Польщі: вони самим фактом своєї присутності, своїм статусом у польському суспільстві підсвідомо фіксують статус другорядності України і українців для Польщі, для її амбіцій тощо. 

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Така ситуація не окреслює на майбутнє якихось перспектив прийнятного для України розв’язання цього конфлікту. Скоріше за все, він буде якимось чином пом’якшений або послаблений. Можливо, примирливими заявами з обох боків. Причому поляки більше чекатимуть таких заяв від України, чекатимуть, що ці кроки з боку України будуть подібними до того, як Петро Порошенко ставав на коліна перед пам’ятником жертвам насильницьких дій у Польщі. Але Україна навряд чи такі примирливі кроки буде робити... 

Тож конфлікт, скоріше за все, не буде далі загострюватися, не буде ескалації (навпаки, найімовірніше, його будуть намагатися згладити в той чи інший спосіб), але він триватиме, поки для Польщі не виникне якась інша перспектива та позиціонування. Тобто ситуація може змінитися, коли відбудеться поворот від консервативного і агресивного націоналізму поляків до ліберального та більш лояльного до оточуючого світу позиціонування. Найближчим часом, поки ведеться боротьба між польськими консерваторами і умовною ліберальною проєвропейською позицією, такий поворот навряд чи можливий. Але будемо спостерігати за процесом…