Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 2 березня

По чотирьох роках: наші проміжні підсумки

2014 рік став для України тим, чим повинен був стати 1991-й. По суті сьогодні надворі – наш 1995 рік. Таким, яким він мав би стати, якби розпад Союзу збігся з набуттям реальної, а не імітаційної незалежності. Із нинішнього 2018-го часом здається, ніби нічого не змінюється, але так стається лише тому, що ми нормуємо себе нинішніх. Зовсім не факт, що кожен із нас сьогоднішніх зміг би домовитися із самим собою п'ятирічної давнини. І кожне із тих запитань, над якими ми сьогодні загадуємося, має цілком конкретну відповідь.

Кулеба: "Джавеліни" – це сигнал усім, що Україні можна постачати зброю

"Джавеліни" – це також питання наративу в комунікативній війні. Постачання такої зброї руйнує психологічний бар'єр. Виявиться, що якщо Україні дати щось високотехнологічне, то небо не впаде на землю. У наратив про недолугих українців, яким не можна довіряти ядерну зброю, радари, "Гаммери" й узагалі будь-яку зброю, з-за поребрика інвестовано стільки грошей і політичного капіталу, що можна зрозуміти стурбованість інвестора. Ну й узагалі гарно – Путін виступає про ракети з непередбачуваною траєкторією, і тут же Пентагон (!) інформує, що Держдеп (!) погодив передачу "Джавелінів" із цілком передбачуваною траєкторією.

The Economist: Як Захід помилився щодо Китаю

Минулими вихідніми форма правління в Китаї від самодержавства перейшла до диктатури. Сі Цзіньпін, один із найсильніших лідерів світу, чітко дав зрозуміти те, що він змінить конституцію Китаю для того, щоб залишатися президентом доти, доки сам того хтітиме. Із часів Мао Цзедуна Китай не мав лідера, який би так відкрито сконцентрував у своїх руках таку ступінь влади. Це не просто великі зміни для Китаю, але й переконливі докази того, що 25-річна ставка Заходу щодо Китаю зазнала невдачі.

Три новини з Мюнхена: ключові тенденції у сфері європейської безпеки

По-перше, чіткий консенсус щодо Росії. Навіть міністр закордонних справ Німеччини Зіґмар Ґабріель, представник нібито поблажливої Соціал-демократичної партії, жорстко висловився про тактику Кремля "поділяй і володарюй" та підтримав Україну. Герберт Макмастер, радник Дональда Трампа з питань національної безпеки, відверто заявив, що докази втручання Росії в політику США є "беззаперечними" (хоча його бос трохи іншої думки). Я запитав міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, чи задоволений він ефективністю інвестицій, бо, згідно з нещодавно висунутим обвинуваченням, місячний бюджет російських змовників, витрачений на втручання у вибори, сягав $1,25 млн. Відповіді я не дістав, зате запитання викликало надзвичайний шквал оплесків.

Московський священнослужитель віз контрабандою з Києва до Москви 65 тис. доларів

Цього разу правопорушником виявився пасажир вагону, орендованого Києво-Печерською Лаврою, який слідував у складі потягу "Київ – Москва". Під час митного оформлення, священику було запропоновано письмово задекларувати валюту, товари та предмети, які він переміщує із собою через митний кордон України. Громадянин вніс до декларації дані про переміщення ручної поклажі та валюти в сумі лише 70 євро. При подальшому митному контролі, а саме огляді чемодану з особистими речами, без ознак приховування, виявлено грошові кошти, загорнуті в чорний пакунок. Загальна сума переміщуваних коштів склала 65 000 доларів США, що за курсом НБУ на 28.02.2018 р. становить 52 842 євро.

На Харківщині відбувся обмін у форматі "2 на 2": прикордонників повернули з РФ в Україну

Україні у результаті обміну у форматі "2 на 2" повернули двох прикордонників, яких у жовтні минулого року затримали на кордоні з РФ. За словами кореспондента, спочатку українська сторона вивела росіян, а потім російська – українців. Все це фіксувала одна та інша сторона. Нагадаємо, йдеться про звільнення двох українських прикордонників – Ігоря Дзюбака і Богдана Марцоня. Натомість, Україна передала Росії затриманих на Херсонщині двох співробітників ФСБ – Володимира Кузнецова та Аскара Кулуба.

Чому російський Іван не може бути грозним

Слово цигейка означає "вовна вівці цигайської (тонкорунної) породи". Етимологічно цигейка й цигайський пов'язані з німецьким словом die Ziege – коза. Крім української, слово цигейка є в білоруській, польській та в инших слов'янських мовах. Пишуть Іван Грозний, але це неправильно. Ми ж не називаємо одного з французьких королів Philippe IV le Belle Філіпп Белль, кажемо Філіпп IV Гарний. Тож і російського царя маємо називати Іван Грізний. Прізвище Трохименко закономірно українське. Трофименко – теж українське, але зросійщене. Порівняймо: Пилипенко – зросійщене Филипенко, Пилипович – зросійщене Филипович.

Карпо Трохименко, "Останній сніг". 1965 рік