Відставка Голови Державного Департаменту США Рекса Тіллерсона є спробою посилити Адміністрацію Білого Дома напередодні середини каденції Президента США Дональда Трампа та підвищити рівень стратегічних комунікацій всередині його  команди.

Зміна очільника зовнішньополітичного відомства США дозволяє робити висновки про ймовірне посилення зовнішньополітичного вектору Вашингтону в стилістиці, характерній для республіканців на євразійському напрямку.

Рішення про відставку Рекса ТІллерсона не стали несподіванкою. Ймовірність такої кадрової зміни обговорювалася на рівні чуток останні 2 тижні. Ключовим тригером рішення Президента стала його психологічна несумісність з Рексом Тіллерсоном.

Обидва політики мають різний підхід до оцінки ситуації, різні психофізичні реакції та темперамент. Це призводило до протилежних пропозицій та оцінок того, що відбувається. В результаті Дональд Трамп відчував відсутність підтримки з боку керівника Держдепу та певний рівень конфронтації.

Додатковими передумовами для відставки став також тиск, що продовжується, на Адміністрацію Трампа від внутрішньополітичних опонентів в контексті наявності його прямих та непрямих зв’язків з Кремлем. Рекс Тіллерсон був одним з найболючіших точок цього тиску внаслідок контактів з кремлівською адміністрацією з часів перебування на посаді керуючого директора Exxon Mobil.

Читайте також: Чому звільнення держсекретаря США Тіллерсона є логічним рішенням

Таким чином, відставка Рекса Тіллерсона відбулася в контексті спроб Дональда Трампа позбутися «токсичних» людей в своїй команді, які звинувачуються політичними опонентами всередині США у зв’язках з Кремлем.

Намагання Тіллерсона знайти точки дотику в питаннях встановлення стабільного режиму припинення вогню в Сирії та вирішення конфлікту в Україні та повернення анексованого Криму зазнали поразки.

В останні дні з’явилися також ознаки непорозуміння в оцінках рівня потенційних контактів США з Північною Кореєю між Тіллерсоном та Президентом Трампом, які призвели до заяви керівника зовнішньополітичного відомства США про те, що зустріч Трампа з керівником КНДР КУім Чен Ином – виключно ініціатива Президента США.

Так само розбіжності проявилися в оцінках причетності Росії о отруєння російського екс-співробітника ГРУ Скрипаля у Великій Британії. В останніх заявах Тіллерсона Росія прямо називається замовником вбивства, в той час як прес-секретар Білого Дому продемонстрував більшу стриманість, вказавши на необхідність дослідити питання.

В той же  час існує вірогідність, що більш жорсткі заяви керівника Держдепу щодо Росії були спрямовані на випередження рішення про його відставку з метою  зберегти посаду. Крім того, Тіллерсон не зміг знайти спільну мову з особовим складом Держдепу, який не сприймав його, як чужинця у відомстві.

Аналіз коментарів Президента США свідчить на користь того, що позиція Тіллерсона регулярно відрізнялася від поглядів Президента. Цю тезу опосередковано підтверджує й той факт, що переважна більшість Держсекретарів США зберігала посаду до кінця каденції саме завдяки єдності позицій з Президентом. А той факт, що Дональд Трамп не обговорював кадрову зміну з самим Тіллерсоном, який робив сигнали про намір зберегти посаду, свідчить про імпульсивність рішення, підстави для якого назрівали протягом певного часу та перейшли критичну межу.

На користь цього свідчать факти деяких висловлювань Тіллерсона, що були свідченням високої напруги у їх відносинах, зокрема, нещодавна заява під час прес-конференції очільника Держдепу, в якій він зробив припущення, що Президент «розумний» (smart), а також численні публічні заяви, що в більш м’якій формі демонстрували його незгоду з політикою Трампа.

Пропозиції та точка зору Директора ЦРУ Майка Попмпео в більшому ступені відповідають баченню Д. Трампа, що й стала підставою для вибору кандидатури нового керівника Держдепу, яку має тепер ухвалити Сенат. Для Помпео це значне підвищення, оскільки в ієрархії, керівник Держдепу займає  четверту сходинку після віце-президента, спікера Палати  представників та спікера Сенату.

Читайте також: Главная политическая трагедия современных США

Слід звернути увагу на заяву Президента Трампа про «велику роботу, яку зробить Помпео на новій посаді». Вона свідчить, що Президент США попередньо ще до проголошеної відставки Тіллерсона, досяг домовленності з Помпео про подальший зовнішньополітичний курс. Помпео значно ближчий до Президента та має кращий рівень комунікації ніж попередник.

Таким чином, за нового керівника Держдепу, позиція Білого Дому буде максимально узгодженою з позицією Державного департаменту США. Також очевидно, що позиція розвідки Держдепу тепер буде ближчою до позиції ЦРУ. На відміну від Тіллерсона Помпео має більш критичну оцінку щодо політики РФ. Декілька місяців Помпео акцентував увагу на спробах Росії впливати на президентські вибори в США у 2016 році, попри скептецизм Трампа. 

Висунення кандидатури Директора ЦРУ Майка Помпео – це свідчення того, що Вашингтон приймає виклик Російської Федерації щодо подальшої конфронтації та переходить до формату більш активних дій. Вірогідно, що політика Вашингтону стане більш жорсткою не тільки щодо Росії, а й до КНР та Ірану. Помпео займає дуже жорстку позицію щодо Китаю.

Показовою є реакція російських державних медіа на кандидатуру Майка Помпео. Перша реакція пропагандистських ресурсів – спроба дискредитації через висвітлення його нещодавньої зустрічі з представниками російської СВР.

Таким чином, росіяни якраз відпрацьовують тему зустрічі з Наришкіним в контексті дискредитації Помпео та запобігання голосуванню за нього в Сенаті. Тим не менш, загальна риторика російських ЗМІ свідчить про негативне сприйняття Кремлем цієї кандидатури.