Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 28 березня

Фінал війни в Сирії, наразі – лише громадянської

Сьогоднішні процеси в Сирії є дуже красномовними. Можна сказати, що ми спостерігаємо фінал громадянської війни. Період місцевих отаманів і польових командирів відходить у минуле. Конфлікт набуває нових форм, де ключову роль відіграватимуть зовнішні гравці, які радше за все й напишуть фінал цієї драми. Зрештою, громадянська війна, як степова пожежа, випалила все навкруги. Вона затихає. Протиборчі сторони вимагають перепочинку, спокою та часу на хоч якесь облаштування контрольованих територій. Попереду час збирати каміння й ділити трофеї.

Відлуння Іловайської трагедії: воїн миру Андрій Щербина

28 березня у Гайсині прощалися із бійцем батальйону "Донбас" Андрієм Щербиною. Чоловік зник 29 серпня під час виходу із Іловайська… Майже чотири роки його рідні вірили у диво та чекали на повернення Андрія додому. Але днями вони отримали результати ДНК-експертизи, яка підтвердила загибель нашого земляка у зоні АТО. Весь цей час Андрій Щербина був похований як невідомий солдат на Краснопільському цвинтарі в передмісті Дніпра. Місцеві кажуть: Андрій родом із Донеччини. Був прекрасним чоловіком та майстром на всі руки. Всю душу віддавав дітям, завжди був присутнім на шкільних святах донечки. Пішов в АТО добровольцем у віці 40 років.

Визначальна відмінність українців від росіян

Це те, чого не можуть зрозуміти іноземці або просто люди, які ніколи не жили в Росії. Росіяни нічим не відрізняються від інших у своєму сприйнятті світу. Просто в них перевернута система моральних координат. Вона стає на місце тільки в особистому горі, коли людині здається, що їй уже просто нема чого втрачати. Саме тому найвільнішою територією у сталінські роки був ГУЛАГ, а найвільнішим часом у житті людей – війна. Саме тому ми чуємо від звичайних людей правду тільки у хвилини сумного божевілля. У холопа залишається одна-єдина територія правди – його власне горе.

Сім простих порад про те, як розпізнати фейк

Статті, де 90% – посилання на так звані "наукові дослідження". Такі матеріали популярні в медичній сфері, зокрема в тих, хто виступає проти щеплень. Суть цього методу полягає в тому, що кожне конкретне посилання є невеликою, але маніпуляцією чи брехнею, одначе щоб розібратися і спросутвати ці дані, потрібно уважно прочитати весь текст. Коли в статті 20-50-100 посилань, то спростувати всі посилання займе три-сім днів (за умови, що хтось таки захоче цим займатись), а за цей час ці статті вже розходяться інтернетом і використовуються в сотнях і тисячах обговореннях як аргументація в не найрозумніших представників соціуму.

Ціна на електроенергію в Україні та Європі

Очевидно, що усій державі, усій економіці був би вигідніший імпорт дешевої е/е з Європи замість імпорту антрациту із Росії, який закладається у тарифи по Роттердам+. Цей імпорт зробив би середню ціну е/е дешевшою, а також змусив би теплову генерацію добровільно ініціювати зниження своїх тарифів, щоб виграти цінову конкуренцію у імпорту. Але лоббізм інтересів окремого учасника ринку переміг інтереси усієї держави – імпорт е/е повністю заборонений чиновниками НКРЕКП та Міненерго.

Останні хати хутора Теремки в Києві. ФОТО

Наразі приватна забудова збережена на двух вулицях – Жилянській та Чабанівській. Зважаючи на те, що на останній (назва Чабанівської до 1963 року – вулиця Першого Травня) зберіглися більшою мірою традиційні хати першої половини 20 століття, ми, проминувши зліва Інститут кібернетики та ринок Теремки праворуч, пройдемося цим рудиментом старого урбаністичного середовища приміського хутора. Також тут збереглося невеличке старообрядницьке кладовище з восьмикінечними хрестами та рідкісними іменами на табличках. Найдавніше датоване поховання – 1922 року.

Росія – біла нецікава пляма. Будьмо як наші письменники

Що цікаво, всі нульові роки російські автори, зокрема "бойові фантасти", писали про те, як вони воювали з Україною, воюють із Україною, воюватимуть із Україною. Українські ж автори не писали про Росію геть нічого. Про Лондон писали, про Берлін писали, про Париж писали, про Венецію писали, навіть про Мехіко писали аж двоє, а про Москву – жоден. Біла нецікава пляма. Будьте як українські письменники. Біла нецікава пляма, яка вже настільки передбачувана, що здивувати нічим не може. Так, власне, і сталося. І найбільший гріх казати – й у нас так само, й ми недалеко пішли.