Про українські підробки, компетентність і лояльність у блозі НВ пише журналістка Тетяна Висоцька

– Короче, Дімон. У тебе ж було удостовєрєніє помощніка народного депутата? І шото про журналістику...

Дімон кліпнув виряченими очима і підгигикнув.

– Аж два, шо я журналіст, поняв.

– Але на цій роботі ще ствол нада.

– Ну так, Саня, у мене ж є розрєшеніє, поняв. Токо просрочене.

– Ага, ну нічо. Там нада буде ж чергуваця, Вовчику я вже подзвонив.

Ми з донькою сиділи за сусіднім столиком в Макдональдс. З контексту було зрозуміло – Саня набирав «перевірені» кадри для охорони важливої персони. Досвідчений і підлещений пропозицією Дімон зі знанням «справи» підгигикував далі.

Ще одна історія. Буквально за місяць до цього я зіштовхнулась у місті з нянею знайомого хлопчика, друга доньки з дитячого майданчика. Загорнута в норкову шубу, жінка впевнено стукала високими підборами зі самовдоволеним виразом обличчя. І раптово залила мене монологом:

– Ой, здрааастє, як справи? А я оце біжу до Кличка на нараду, ой, а в мене ж все так змінилося. Я ж уже працюю заступником у компанії «N», а в мене ж іще фонд з афганцями... Ой, побігла, бо ще ж доїхать нада.

Наскільки я пам'ятаю, вищої освіти, як і відповідної посади, в неї немає. Чи бодай якогось управлінського досвіду керування величезним і важливим столичним виробництвом.

Читайте також: Світ стрімко ділиться на два ворожих табори. ВІДЕО

Ну, і третя історія вже з інформаційного простору останніх днів: «ЦВК зареєструвала Романа Зварича народним депутатом від БПП».

Отже, він знову з нами, один з двох легендарних проффесорів. До речі, другий – Янукович – дуже переживає, як ми тут без нього, про що досить емпатично заявив на своїй останній прес-конференції. Поки широкому загалу невідомо, як останніми роками за нас боліло серце у екс-міністра юстиції в урядах Тимошенко і Януковича. Думаю, невдовзі з парламентських кулуарів дізнаємось.

Замість довідки. Зварич включений до виборчого списку під № 82 від партії «Блок Петра Порошенка». Він тимчасово не працює, немає судимості, (фух, на відміну від іншого проффесора) безпартійний, проживає у Києві. Так зазначає  сайт ЦВК.

Зварич – досвідчений парламентар, був депутатом Ради в III і IV скликаннях від «Народного Руху України» та у V-VI – від «Нашої України» Віктора Ющенка.

Та, як кажуть, любимо ми його не за це. Адже запам'ятався він все ж не законодавчими ініціативами.

13 років тому розгорівся чималий медійний скандал. Журналісти Української правди дізналися, що він не отримував диплому від Колумбійського університету, про який раніше говорив – отже, не мав професорського наукового ступеня.  Після цього екс-міністр юстиції зізнався, що не має юридичної освіти і заявив, що він і «ніколи не говорив, що має».

Утім, п'ять років – до 1991 року – викладав у Нью-Йоркському університеті політичну теорію, філософію, інтелектуальну історію та теорію права. Ну а потім для сина українських політичних емігрантів розпочався карколомний проект «Все буде Україна».

Насправді, у його біографії мене по-справжньому вражає один прецедент: у 1995 році Зварич став першим в історії США громадянином, який змінив американське громадянство на українське.

Читайте також: Журналіст: Країни Заходу не здатні захиститися від підривної діяльності росіян на власній території

А от «підкорює» те, що у нульових політик правих і центристських сил у парламентських комітетах займався питаннями правової реформи (так, ця тема має величезний бекграунд) і європейської інтеграції (тема з не менш славетним минулим), і навіть був членом делегації Ради в ПАРЄ.

Звісно, справа зовсім не в особистості Зварича, хоча хто, як не він, мав стати для нас носієм на ґатунок вищих західних цивілізаційних цінностей.

А справа ж у тотальній «підробці» нашої реальності. Коли всі, від охоронців і нянь до народних депутатів з екс-міністрами, готові до всіляких фальсифікацій. Аби будь-що і як – урвати свій шматок. І краще, якщо це шматок влади і впливу.

Згідно з торішнім опитуванням GfK Ukraіne, корупція в державних органах все ще є головною проблемою країни. Так відповіло 48% українців. Ще 42% респондентів назвали головною проблемою військові дії на Донбасі, 41% – ріст цін.

А шосте місце проблем у країні посіла некомпетентність влади. Та є цікава деталь. Опитування проводили і під іншим кутом зору. На питання, яка з проблем є найголовнішою для вас особисто, майже 70% українців обрали ріст цін. Затим війну. Корупція опинилася на 6-му місці, а некомпетентність влади – на 8-му. Тобто так, держава корупційна і некомпетентна, але що ближче до тіла – важливіше.

Тим не менш, я певна, що і в шахрайсько-некомпетентній, і в корупційній темі критичним є оце «виробництво замкненого циклу» – лояльність загалу та тотальний рівень, як у повені.

І чому б не кивнути на більш розвинених – ми ж не одні такі. Он, Захід теж має свої рильця в пушку. Та цей «пушок» там має надто високу ціну – посадовці привселюдно йдуть у відставку і довго трамбують попіл на головах своєї репутації.

З останніх прикладів – цілий міністр оборони Великобританії Майкл Феллон подав у відставку після звинувачень у сексуальних домаганнях.

Читайте також: Справа Бубенчика, або "Політичне самогубство" для влади

Десятки тисяч румунів вийшли на тривалі антикорупційні протести, бо не хотіли обмежень антикорупційних законів.

І, наостанок, приклад за межею нашого постсовкового розуміння, коли очільники на будь-які заходи чи зустрічі без докорів сумління запізнюються годинами.

Лорд Майкл Бейтс, він же заступник міністра з питань міжнародного розвитку, запізнився на засідання верхньої палати парламенту.

Вибачився і заявив, що через запізнення негайно йде у відставку. Втім, британська прем'єрка цей емоційний крок не прийняла. Вочевидь, розцінила це за лордський вибрик. Але ж – сам факт!

Ми ж, як недосформована у своїй ідентифікації та загрузла у подвійних стандартах, нація – інші. Обтерлися і пішли.

І тут справа не стільки в тому, що наша держава вже десятки років як неповносправна і неправова, – насправді, нам зручно і тепло в цьому болоті.

Оця неповносправність і лояльність до дрібних порушень закону – в усіх нас. У нашій підробленій моральності.

І мене, насправді, лякає підозра, який відрізок особисто мого життя має пройти, щоб цей рівень внутрішнього шахрайства впав з критичної позначки хоча б до рівня інших країн Східної Європи.