Китай – друга економіка світу, Туреччина – держава, що динамічно розвивається, з обґрунтованою претензією на регіональне лідерство, ПАР – країна з потужним економічним потенціалом, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр економіки України Богдан Данилишин. Але чому в одній компанії з ними Україна й Аргентина? Річ у тому, що за оцінкою американського Institute of International Finance, саме ці країни перебувають в зоні найбільшого ризику в разі подальшого зниження в інвесторів апетиту до ризику й подорожчання обслуговування зовнішніх зобов'язань.

Чому зараз потрібно звернути увагу на ці проблеми? А тому, що долар зміцнюється – ф'ючерс на індекс долара до кошика світових валют тільки за останній місяць зріс на 3,7%, курс долара щодо євро підвищився на 4,8%. Оскільки долар, поряд зі швейцарським франком, є "валютою-прихистком", його помітне зміцнення говорить про те, що інвестори вже не прагнуть до ризику. Зростання долара веде до того, що для країн, борги яких номіновані в доларах, вартість обслуговування зовнішніх зобов'язань зростає.

Схоже, хороші темпи зростання економіки США разом з імовірністю підвищення ставки ФРС цього року призведуть до складнощів для країн з ринками, що розвиваються. Додатковими аргументами на користь цього є динаміка показника безробіття в США й очікування щодо інфляції. Зокрема, за підсумками квітня рівень безробіття впав до найнижчого показника зі 2000 року, склавши 3,9%. На засіданні Комітету з відкритих ринків ФРС США, що відбулося 4 травня, ключова ставка поки що була збережена на нинішньому рівні – 1,5-1,75%. Але важливим є те, що Комітет з відкритих ринків у комюніке вказав, що інфляція наближається до цільового рівня в 2%. Таку заяву можна розцінювати, як свідчення готовності ФРС підвищити ставку (наступне засідання Комітету з відкритих ринків пройде в червні).

Немає приводу впадати в паніку, але поступово складається тривожна ситуація. Своєрідним маркером стає Аргентина. Тиждень тому Аргентина, яка має проблеми через високу інфляцію та зміцнення американського долара (борги Аргентини номіновані в основному в доларах), звернулася до МВФ із проханням про термінове надання кредиту. Прикметно, що в 2006 році тодішній уряд Аргентини розірвав усі відносини з МВФ. На цій історії потрібно зупинитися докладніше.

Читайте також: Здобутки та проблеми торгівлі України з ЄС. ІНФОГРАФІКА

Із 1990-го Аргентина демонструвала хороші темпи економічного зростання, в окремі роки на рівні 8-10%. Одним із важливих чинників, що сприяли цьому, була прив'язка курсу національної валюти до долара в співвідношенні 1 до 1. Це була зроблено за порадою МВФ і Світового банку з метою стримування високої інфляції та підвищення інвестиційної привабливості Аргентини. Але зберігати паритет курсу песо до долара країна могла за умови регулярних запозичень у МВФ і Світового банку. Чому? А тому, що економічні успіхи Аргентини тих часів базувалися на придушенні інфляції, високому курсі нацвалюти, використанні кредитів від міжнародних фінансових організацій і коштів, отриманих від приватизації держмайна. Але не на трансформації економіки, що як була переважно аграрною та відсталою в плані промисловості, так і залишилася такою.

Крах настав у 1998 році – на тлі азіатської валютної кризи в інвесторів зник апетит до ризику, аргентинські активи були визнані переоціненими, вироблена в країні продукція стала дорогою й неконкурентоспроможною на міжнародних ринках. А зовнішній борг до того часу склав $180 млрд. Економічна динаміка пішла в негативну площину. Охочих давати Аргентині в борг не знайшлося. Зате прийшов час повертати раніше залучені кредити. Влада Аргентини запропонувала кредиторам продовжити терміни погашення позик в обмін на підвищення відсоткових ставок за ними. Більшість кредиторів не були згодні. Результат відомий – дефолт Аргентини за зовнішніми боргами в 2001-2002 роках. На час оголошення дефолту зовнішній держборг Аргентини становив $132 млрд, списання торкнулося близько 70% зобов'язань.

МВФ в 2001-2002 роках надавав підтримку Аргентині, певною мірою пом'якшивши негативні наслідки фінансово-економічної кризи. У 2006 році Аргентина погасила всю заборгованість перед Фондом і повністю припинила з ним контакти. Експертів МВФ тодішні керівники Аргентини звинуватили у зниженні кредитоспроможності країни перед дефолтом – через рекомендації Фонду зберігати прив'язку аргентинського песо до американського долара.

Й ось метаморфоза – у травні 2018-го Аргентина звертається за допомогою до МВФ. Проблеми в економіці країни почалися зі 2016 року, коли уряд повністю відмовилося від регулювання цін, і вони виросли за рік на 40% (влітку минулого року аналогічно вчинили й у нас, що внесло свій внесок в інфляцію). У 2017-му інфляція в Аргентині знизилася до 25%, але все одно залишилася на високому рівні. Згідно з даними за березень поточного року, інфляція склала 25,4% у річному численні (очевидно, досягти мети ЦБ Аргентини за інфляції в 15% 2018-го не вдасться). У країні високий дефіцит держбюджету – 3,9% ВВП. За чотири місяці цього року аргентинський песо девальвував щодо долара на 20%, що стало наслідком зокрема й загального відтоку капіталу зі країн, що розвиваються, через зростання прибутковості держоблігацій США.

Читайте також: Україна й кошти від МВФ – а чи є інший вибір?

Які висновки потрібно зробити з посилення долара й очікувань подальшого підвищення ставки ФРС? По-перше, тривалий період екстремально низьких відсоткових ставок – із 2008-го до 2017 року – закінчився. По-друге, відносна "слабкість" долара з липня 2017-го до квітня 2018 року, схоже, вже в минулому. У таких умовах різко скорочується потік капіталу в країни з ринками, що розвиваються. Це вже відчувається – чистий приплив прямих іноземних інвестицій в Україну за перший квартал 2018 року склав лише 296 млн доларів.

Чому важливий приклад Аргентини? По-перше, тому, що в нашої країни є ряд проблем, схожих із колишніми й нинішніми труднощами Аргентини – період моди серед інвесторів на Україну (2002-2007 роки) було змарновано повною мірою, економіка країни деіндустріалізована й необхідних зусиль для запобігання деградації промисловості не робиться, інфляція висока, великий зовнішній борг. По-друге, тому, що звернення Аргентини до МВФ є сигналом. Не випадково Мохамед Ель-Еріан, головний економічний радник Allianz SE, недавно заявив, що у світлі зміцнення долара, підвищення ставок провідними центробанками світу й виходу капіталів із ринків, що розвиваються, дедалі важливішу роль гратиме МВФ, який незабаром може зіткнутися з великими запитами на фінансування.

Хочу, щоб цей вислів колишнього глави PIMCO, однієї з найбільших і найуспішніших інвесткомпаній світу, прочитали наші "гарячі голови", які закликають припинити співпрацю України з МВФ. Незважаючи на неоднозначне ставлення до деяких вимог Фонду, Україна в нинішній ситуації, при невеликих міжнародних резервах і майбутніх масштабних виплатах за держборгом, не може відмовитися від співпраці з МВФ. Думаю, нам варто об'єктивніше оцінювати роль Фонду, який не тільки може сприяти стабілізації в макроекономіці та фінансах України, а й створює тиск, що змушує проводити непопулярні, але необхідні структурні й інституційні реформи.

Але стратегічні інтереси, що полягають у проведенні селективної політики промислового протекціонізму, спрямованої на забезпечення технологічної переваги в тих небагатьох галузях, де Україна зараз є конкурентоспроможною за світовими мірками або здатна такою стати, ми повинні неухильно відстоювати. Для того, щоб із часом ми були в одній компанії зі світовим індустріальним лідером Китаєм і Туреччиною, що динамічно розвиває свою промисловість, а не з Аргентиною. Втім, якщо аргентинська влада почне вживати заходів активної промполітики, й вони дадуть позитивний результат, я нічого не матиму проти компанії з цією країною, яку поважають за танго, прекрасних футболістів, гарне вино і красиву природу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram