Похмурі мамочки в телефонах, втомлені бабусі в коричнево-сірих светрах, спідницях в білий горошок, у золотих сережках
інтонація завжди погрозливо-наказова, – вони знають на власному досвіді, що це найкоротший спосіб, який твій меседж, долаючи опір повітря, доходить до твого адресата, тобто твоєї дитини.

Читайте також: Чи можна стежити за дітьми в соцмережах?

Ідісюдакомусказала, нє-с’їжжай-з-горки-в-тебе-новиї-джинси-тільки-вчора-купила, іщо-одно-слово-і-ти-пойдьош-додому, не-трогай-мене-вон-твоя-пісочніца та інші лагідні фрази, наповнені любов’ю і запахом солодкої молочної каші.

Звісно, вони люблять своїх дітей до безтями, я в цьому не сумніваюся, але мова і жести – не та сфера, де ця любов має відображатися, вважають ці похмурі мами-бабусі (і інколи татусі, бо дідусі – вже святі, вони не беруть участі в ритуалах публічного покарання) на наших яскравих дитячих майданчиках, прикрашених свіжою фарбою на свіжепророслій іржі.

Як донести до них думку, що це принаймні неефективно? Як підсунути їм книжки про травми дитинства і їхній незворотній вплив на фінансово-матеріальний-добробут? Як показати на схемах зі стрілочками у пауерпойнті, що меседж такий не доходить – бо опір повітря і дитячої психіки надто сильний?

Читайте також: Кожна дитина має право на сім’ю

Поки ці дилеми повисли в повітрі, пам’ятайте: дитячий майданчик – не місце для слабонєрвних, а тому перебування тут небажане дітям до 16 років, вагітним жінкам та працівникам соціальних служб.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram