Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 6 липня

У Рівненській області під час військових навчань розірвався міномет, є загиблі й поранені

О 05:55 під час бригадних тактичних навчань із бойовою стрільбою на Рівненському загальновійськовому полігоні сталася надзвичайна подія. За попередніми даними, внаслідок розриву міномету троє військовослужбовців загинули через отримані несумісні з життям травми, ще дев’ять отримали поранення різних ступенів важкості. Рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України бригадні тактичні навчання призупинено. Призначено службове розслідування щодо причин того, що сталося на вогневій позиції. Наразі обставини трагічного випадку з’ясовуються. Командування та особовий склад висловлюють щирі слова співчуття рідним та близьким загиблих військовослужбовців.

Ігри в геополітику з нульовою сумою

Будь-які дискусії про регіональну безпеку мають починатися з питання про те, хто й чого хоче, тобто з питання, яке виникло в мене ще в підлітковому віці. Українці й інші народи прагнуть бути частиною Заходу з цілком зрозумілих причин; Кремль хоче їм завадити та керується егоїстичними й імперіалістичними міркуваннями. Узагалі-то росіяни, які ведуть немилосердну боротьбу за гегемонію, з їхнім мисленням за правилами "нульової суми" добре упоралися б із "Ризиком!". Мабуть, їм варто запросити в Кремль Чарапа та його співавторів: зіграли б кілька цікавих партій. Та, прошу дуже, не ціною реальних країн і реальних людей.

Українсько-польські відносини: наші обов'язки перед предками та нащадками

Нині ми згадуємо українців, знищених у Рудці Козинській поляками на німецькій службі. Це приклад того, як учасники цього конфлікту не цуралися використовувати в ньому третю силу, навіть якщо вона була ворожою до них самих. Так робили учасники з обох боків протистояння. Ми знаємо, що Рудка Козинська не єдине українське село, яке постраждало у цій війні. Ми знаємо, що в ній постраждало й не одне польське село. Десь біля могил своїх предків, загиблих від рук українців, стоять поляки. Маємо пам’ятати всіх жертв цього конфлікту й ушановувати їх. Це наш обов’язок перед предками. Але не сміємо перетворювати пам’ять про конфлікт минулий на джерело майбутніх конфліктів.

Вшанування Мандельштама в Києві – навіщо й чому тільки зараз?

Мандельштам дратував – і продовжує дратувати – більшовиків і їхніх спадкоємців у Кремлі більше, ніж багато хто з інших російських поетів початку ХХ століття. Навіть коли його формально реабілітували, прочитати його вірші, придбати збірку творів було не так просто. Перший вірш Мандельштама я прочитав на сторінках латвійського журналу "Даугава" – в Ризі дозволяли те, що було недосяжним у Москві або Києві. Книгу розшукав у бібліотеці сім'ї знаменитого українського артиста Миколи Яковченка. Прочитав – і тієї ж ночі переписав від руки, тому що розумів, що іншого разу з цим виданням можу вже не зіткнутися. Така це була подія – Мандельштам.

Честь проти кохання – це одне з важливих протистоянь людської культури

Коли ти можеш обрати "одного" всупереч думці "всіх"? Можливо, тільки в 19-му столітті, можливо навіть тільки у 20-му. Бо це великий злам: людина відкрито заявляє, що інша людина, одна-однісінька, переважає суспільство. Це, мабуть, велика заслуга модерності: попри всю нашу залежність від суспільства, від інших, від усіх (а вона з історією тільки збільшується), модерне суспільство дає нам змогу вірити в те, що ми можемо залишитися на одинці з коханою людиною – і нам за це нічого не буде. Добрим є те суспільство, про яке ти певної миті можеш забути. Якому ти певної миті можеш показати на двері. В якому ти певної миті можеш віддати перевагу "одному" перед "усіма".

Пошесть тотальної безкарності в українській освіті

Якщо одному ректорові можна демонстративно порушити закон й отримати престижну премію, то чому іншим не можна? Якщо деканові того ж педагогічного університету, що готує вчителів, можна спокійно поширювати у ЗМІ псевдонауку, істеричну гомофобію та не вміти правильно писати "в Україні", то про які реформи освіти йде мова? Якщо директор спортивної школи може "здати учнів в оренду" для політичної агітації і залишитися на своїй посаді – який це подає приклад іншим? Якщо "Лептонного бога" захищають вищі керманичі країни, а псевдонауковці настільки знахабніли, що вже судяться зі своїми викривачами, вимагаючи грошей, то про зміни в якому напрямку йде мова?

Українською, по-українському чи по-українськи – чому віддати перевагу?

Читачці видаються дивним місцеві форми відмінювання топонімів: він із Ківерець, їхати до Маневич, фото з Локач. Населені пункти називаються Ківерці, Маневичі, Локачі. То мало б бути з Ківерців, Маневичів, Локачів? Читачка має рацію. Літературні варіянти – з Ківерців, Маневичів, Локачів. Також читачка зауважує, що район, центром якого є Локачі, чомусь Локачинський, а не Локачівський. І ще є Ратнівський, хоч райцентр – не Ратнів, а Ратне. Мав би бути Ратнинський? Прикметники від зазначених топонімів – локачівський, ратненський (порівняймо: Рівне – рівненський).

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram