З початком великих змін в організації та діяльності місцевого самоврядування в нашій державі виникла потреба в додаткових надходженнях до бюджетів на місцях.

Одним з таких джерел було визначено акцизний податок. Тож з 1 січня 2015 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було запроваджено справляння 5% акцизу з продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо).

По своїй економічній суті, оскільки носять характер непрямих податків і «лягають на плечі» кінцевих споживачів, акцизи логічно є загальнодержавним податком і наповнюють загальнодержавний бюджет. У часи реформування практично усіх сфер життя країни урядовцями та законодавцями, власне, і було запроваджено додаткове джерело на місцях як частина акцизного податку. В тому числі, це стосувалось ввезеного і виробленого в Україні пального.

Читайте також: "Бляхи" проти електромобілів. Хто виграє?

Внаслідок того, що як завжди, знайдуться ті, хто активно бажає уникнути сплати податків, у 2016 році було введено систему електронного адміністрування реалізації пального та введення акцизної накладної, як обов’язкового електронного документа. Введення системи дозволило не лише вдосконалити облік платників податків акцизу з пального, але і прогнозувати цей тип доходів до бюджету, визначати частку, яка має надійти до місцевого бюджету. Більш того, уряд щопівроку встановлює частки для розрахунку надходжень до місцевих бюджетів.

Особливістю нового підходу стало те, що розрахунки ведуться на підставі формули, в якій продаж на конкретній території корелюється з загальнодержавним продажем. Такий підхід має як плюси, так і мінуси. Плюси - в більш рівномірному розподілі коштів, водночас до мінусів відноситься коливний характер надходжень до конкретного місцевого бюджету. Наприклад, якщо за статистичними даними, зростає кількість роздрібного продажу в країні, то підсумкова частка для конкретного окремого бюджету може зменшуватись.

Але як же зазначалось акциз – загальнодержавний податок. Те, що стравляння частини акцизного податку до місцевих бюджетів суперечить економічній суті такого фіскального інструменту непрямо вказує і норма статті 29 Бюджетного кодексу про «Склад доходів Державного бюджету України».та п.41 перехідних положень, що носить тимчасовий характер (до 2020 року).

Читайте також: Запуск е-декларування – два роки потому. Чи є це панацеєю від корупції?

Хоча в урядових кулуарах, нібито, ведуться розмови про повернення до «старої» – 5% методики справляння акцизу до бюджетів на місцях, сільським, селищним та міським радам можна порекомендувати у середньостроковій перспективі, все-таки не плекати надії на таке джерело наповнення власного бюджету.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram