Я дуже рідко пишу про кіно. А також я рідко ділюся негативними емоціями (мене знають як невиправного оптиміста). Але сьогодні виняток. Бо очікування від "Таємного щоденника Симона Петлюри" були надто високими, і тепер... я розчарований. 

Може, проблема в тому, що після "Кіборгів" я став сподіватися, що кожне українське кіно має бути шедевром. Але цього разу сподівання виявилися марними: "Щоденник" – це жанрова робота кіностудії Довженка традиції глухих 1970-х, та ще й із купою "акторів", які явно попали в кадр "за блатом". Сумно...

Читайте також: Письменник: "Брама" – справжнє якісне кіно

Я розумію (і поділяю) бажання Українського конгресового комітету Америки (який дав гроші на розробку стрічки) й конкретно Аскольда Лозинського (який виступив продюсером) виправити жахливу історичну несправедливість, яка призвела до зображення Петлюри як нібито антисеміта й відповідального за погроми в 1919 році. Завдання виконано: у фільмі чітко показано, що таке несправедливе паплюження Петлюри було результатом вдалої операції спецслужб СРСР. 

Але чи потрібно виправляти несправедливості, спричинені брехливою пропагандою засобами пропаганди? Невже не можна було це зробити "смачніше"? І невже немає в Україні кращих акторів, ніж чинний міністр культури (грає Винниченка), голови Української всесвітньої координаційної ради (грає власного батька в незрозумілій за змістом і сумнівній за сенсом сцені)? Бенюк (грає Грушевського) і Вітовська (дружина Петлюри) – таке врвження, що цим двом геніям просто хтось не дозволив проявити навіть маленьку частину свого таланту. Про гру акторки, яка зображала доньку Петлюри я краще промовчу...

Читайте також: День народження головного отамана УНР: 12 фактів із життя Симона Петлюри

Із позитиву: нашій середущій доньці (11 років) фільм сподобався! Особливо вона звернула увагу на вплетені (як на мене, штучно, але що я там знаю) чорно-білі історичні кадри з часів УНР. Фролов (Петлюра) грає непогано. Сцени суду у Франції, на яких виступають численні євреї в ролі "свідків" погромів – трошки підіграні, але основне послання фільму (про штучне зображення Петлюри антисемітом) вдало доносять. Вбивця Петлюри – Шварбард (Терновський) – красава!

Фільм вартий того, щоб його побачити. Але не завищуйте очікувань, як це зробив я. Це не стрічка-призерка. Просто (довгувата) художня політінформація.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram