Венді Копп

Перша робоча зустріч у США й одразу з освітньою легендою – співзасновницею Teach For America Венді Копп. Навчаючись в елітному Принстонському університеті, Венді спостерігала за тим, як представники топ-фірм нишпорили по кампусу, вишукуючи найперспективніших студентів і намагаючись переконати тих піти на роботу в їхню компанію. Але ніхто ніколи не намагався переконати найкращих студентів піти працювати вчителями. Вражена майже сюрреалістичним абсурдом ситуації, Венді в ролі дипломної роботи вирішила довести, що багато хто зі студентів її покоління шукає можливості взяти на себе значну відповідальність, що зробить світ краще. І що багато з цих людей обрали би професію вчителя замість фінансово привабливіших варіантів, якщо б існувала потужна організація вчителів-лідерів.

Читайте також: "Соціальна активність важливіша за оцінки". 13 висновків українки про навчання у США

Так 1990 року виникла Teach For America – організація, що поставила собі за мету вишукувати найкращих випускників топових університетів і переконувати їх пропрацювати два роки вчителем у бідних міських і віддалених сільських школах Сполучених Штатів Америки. Звідтоді більше 50 000 нових учителів стали учасниками програми лише в США, а подібні організації, об'єднані в коаліцію Teach For All, з'явилися в майже 50 країнах по всьому світу: від Німеччини та Китаю до України й Афганістану. Дослідження демонструють, що вчителі-учасники Teach For All дають учням значно кращий рівень освіти, ніж середньостатистичний учитель, що викладає у відповідному районі.

Венді пропонує мені зустрітися в звичайному Starbucks. Вона говорить про те, що найбільша невидима проблема в освіті – недостатнє лідерство на рівні вчителів і громад, щоб утілити будь-яку, навіть найкращу реформу освіти. Всі ідеї про зміни навчальних планів і способів викладання розбиваються об простий факт: на місцях нікому все це втілювати. Саме тому Teach For All приділяє стільки уваги культивації лідерства в освіті. Цей виклик не до снаги самим лише вчителям – для його успішного вирішення у змінах у школах мають активно брати участь батьки, місцева влада, бізнес, соціальні робітники й навіть медики.

Читайте також: Пошесть тотальної безкарності в українській освіті

Що всі ми, як суспільство, маємо зробити, щоб створити освітню систему майбутнього? Венді говорить, що відповідь на це запитання починається з відвертої дискусії всього суспільства про те, в якому стані перебуває наша освітня система і якою ми хочемо її бачити за 30 років. Які виклики та можливості зустрічають учнів на вході в дорослий світ, який ми їм залишаємо? Якими ми хочемо бачити наших дітей за 30 років? А після цього подивитися на сучасний стан нашої школи і чесно відповісти собі: чи може освіта в нинішньому її вигляді допомогти нам втілити те майбутнє, яке ми хочемо для наших дітей? І якщо ні, то що в ній потрібно змінити? Бо майбутнє нас і наших дітей за 30 років зростає на освітніх рішеннях, які ми приймаємо сьогодні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram