"У те, що "органи" так сильно деградували, що не можуть до пуття спорудити правдоподібну "легенду", вірити не хочеться" – написав один із російських пропагандистських ресурсів  наступного дня після появи інтерв'ю невдалих убивць Скрипалів не менше невдалій Маргариті Симоньян.

Зрозуміло, що росіянам вірити у власну деградацію не дуже хочеться. Але що ж залишається, крім як повірити власним очам. Коли тобі буквально за 20 хвилин примудряються показати деградацію всього на світі – спецслужб, держави, журналістики, коли відмовляєшся вірити в те, що бачиш, – залишається шукати якісь правдоподібні пояснення того, що відбувається.

Читайте також: Росія та репресії: всі без винятку росіяни – вірнопіддані своєї влади

Що це такий тонкий тролінґ ненависних британців, спроба замести сліди, перемкнути увагу – та що завгодно. І коли ти в пошуку варіантів вимовляєш єдине правильне слово – деградація, ти сам відмовляєшся в це вірити.

Тому що якщо деградувала моя держава, то, виходить, я і сам деградую разом із нею? Як же це?

А ось так. Ми тут в Україні теж деградували разом із Януковичем і його поплічниками. І охочих пояснити цю деградацію держави особливими мотивами, недоступними публіці міркуваннями, теж вистачало. А потім народ вийшов і відправив деградантів до Ростова. Тому що здорова людина не може довго жити у шаленій злочинній державі.

Читайте також: Не просто миру. Якої перемоги над Росією варто прагнути

А у росіян виходить. Виходить у цій державі жити, ганьбитися на весь світ – і не помічати того кошмару, в якому вони опинилися. Зате можна помічати стратегічний геній і політичний дар Путіна. Так ось же він, Путін – той же самий Петров або Боширов, тільки грошей більше й виучка краща. Путін – це Петров, який звик до телекамери, не більше того. Тому за його спиною деградацію можна не помічати.

Але тепер вона вийшла з-за спини правителя. І все всім стало очевидним.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram