У зв'язку із запланованими хайпом, як і годиться у заслужених артистів і артисток Кремля, у мене кілька питаннь:

А коли Шарій навернеться до витоків української ідентичності, чи готові ви висловлювати респект, уважуху і захоплення цим покидьком?

Чи готові витягати свої шаблюки і кидатися на захист ідеологічно заблукалої персони, знищуючи заодно і свою репутацію?

Читайте також: Насилля по відношенню до журналістів є неприпустимим – Мосійчук

Чи зможете сказати, що всі люди мають право на помилку і життя дуже різнокольоворе?

Чи справді думаєте, що помилятися в очевидних речах можна 4 роки, а потім прозріти?

А якщо Соловйов з Кісільовим попросяться до нас з розкаяннями і попілом у жменці?

У нас не дискусія про професійні журналістські стандарти. У нас – війна.

Звісно, піти з пропагандистського сайту – це вчинок. Але я не впевнена навіть на 1 відсоток, що він щирий і залежав від рішення персони. Як і всі попередні вчинки.

Хтось залишає за собою право стверджувати, що всі, хто йде звідти – щастя в наш кошик, бо ослаблює ворога. Ну, кому і кобила наречена. Це вже персональні смаки і орієнтири.

Читайте також: Особливості комунікації після повернення з війни до мирного життя

Наша війна – вона скрізь. Не лише там, де стріляють. Стріляють якраз і тому, що "юноши бледные со взором горящим" зі своїх персональних комп'ютерів роблять все, щоб ця війна не закінчувалась.

Добре, що є ФБ. Добре, що ми видимі одні для одних.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram