Бундючність, зарозумілість, зверхність, гоноровитість, марнославство, пихатість, презирство, самодурство, чванькуватість тощо, а разом із ними якась навіжена нерозважливість зростають, так мені здається, поряд із тим, що зветься також "відривом від реальності". 

Імперія начебто й усвідомлює накопичення усіляких халеп і проблем, які, за законом перетворення кількості на якість, неминуче обертаються чимось іншим, ніж проста сума негараздів, болячок і помилок… Начебто й усвідомлює, але прикласти те усвідомлення ні до чого не може. Себто інформація не стає справжнім знанням, бо з неї не робиться жодних висновків.

Читайте також: Дві російські брехні про постраждалу від Другої світової Росію

Розвал Старої Європи почався з того, що Австро-Угорська імперія висунула Сербії неприйнятний ультиматум. А коли Сербія його на великий подив Відня задовольнила (!), очманіла від власної зарозумілості Австро-Угорщина відповіла на це... відмовою прийняти сербську капітуляцію.

Минуло три чверті століття – й уже Сербська імперія (перепрошую – "федерація") в свою чергу виявила й показала всій Європі свою цілковиту неспроможність впоратися із власним великодержавним засліпленням. І зруйнувала сама себе. (Прошу тих, хто любить співати про натовські бомбардування й ненавидить НАТО аж так, що не може вибачити йому припинення громадянської війни в Югославії, ніколи більше на заходити на мою сторінку.)

Французи кажуть: усяке порівняння кульгає. Хай так, але в тому, що коїть Росія (в тому, що коїться з Росією), я бачу точнісінько те саме. На відміну від фізики, в історії немає фундаментальних законів. Але загальні закономірності – є! Виявлятися вони можуть по-різному, іноді в доволі чудернацькій формі, але якщо якась держава послідовно руйнує основи свого існування, вона врешті-решт неминуче їх зруйнує.

Читайте також: Не просто миру. Якої перемоги над Росією варто прагнути

До речі, це стосується не лише Росії, а й нас самих. Якщо ми, наприклад, на наступних виборах виберемо собі в керманичі різноманітних медведчуків, то отримаємо цілком заслужений гаплик. І так нам і треба буде.

P. S. Чогось згадалося: вчора минуло 100 років з дня утворення так званої Уфимської директорії – нащадка Тимчасового уряду. Свого часу про неї писали спогади й навіть дисертації, а зараз ніхто не обізвався ані словом про ці роковини. Либонь, через те, що Директорія ця була лише дрібною судомою в низці безперервних конвульсій конаючої Російської імперії.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram