Кінець імперії – це коли ненависть між різними силовими структурами більше, ніж ненависть до зовнішніх ворогів. Тобто коли ФСБ, ГРУ, менти так ненавидять одне одного, що готові підставити один одного перед європейцями чи американцями.

Читайте також: Не просто миру. Якої перемоги над Росією варто прагнути

У часи СРСР такого не було й не могло бути, бо над усіма – КҐБ, ГРУ, ментами – стояла панівна потужна сила, ЦК КПСС, а панівна ідеологія (хоч як би з неї не глузували) давала відчуття єдності. Зараз ні такої сили, ні ідеології немає, а система влади зав'язана на одну людину.

У термінах інтегральної динаміки: якщо ви міняєте синю (бюрократичну, ієрархічну, планово-адміністративну) структуру на червону (систему особистої влади) – ви отримуєте більше влади, але водночас викидаєте на смітник ідеї та правила, які тримають систему докупи. За спиною червоного лідера відбувається багато такого, про що йому краще не знати. І закінчує червоний лідер на тому самому смітнику, куди він викинув ідеологію та правила.

Читайте також: Несподіваний позитив раннього старту передвиборчої кампанії

До речі, це варто пам'ятати й українським політичним елітам, які цінують особисту відданість більше за вірність ідеології та правилам, а всі рішення люблять приймати особисто.

Але кінець імперії близько.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram